Гарного ранку майбутнім «остарбайтерам».
Антін було вирішив образитися на оце «остарбайтерам», але зрозумів, що ображатись тут немає чого: так само як москалі не розуміли, що називати «хохлами» українців образливо, так само і тут. І чого ж, власне, ображатися? Адже він і є «остарбайтер». Звичайнісінький «остарбайтер» Можна сказати вгадала. На серці в Антіна було легко і солодко. Його розважило це спілкування і неабияк потішило. Він взагалі ось так, запросто, ніколи не спілкувався з москвичками, окрім своєї Лізи.
Він хотів засмажити яєшню на сніданок, але на очі потрапив віршик з газети, на якій стояла на підвіконні пательня, який видався йому дуже в тему того діалогу про людське призначення і дитячі мрії, яким не судилося здійснитися.
И пусть ты что-нибудь и значишь,
Но только за проезд судьбе
Ты, как и все, не златом платишь,
Но жизнью, вверенной тебе!
Спілкування враз набрало нових обертів.
Це чиє?
Терентія Травника, авторитетно відписав Антін.
Не читала) Не можу себе примусити читати. Хіба що тільки певних поетів.
Шекспіра, Данте? поцікавився Антін.
Виключно Шекспіра.
З віршів лише Бродський несподівано для самого себе написав хлопець. Він і справді колись давно полюбляв читати Бродського. І з усіх російських поетів поважав лише його. Додав: Все одно відчувається інтелект) Навіть без Данте.
Чому лише Бродський?? поцікавилась незнайомка і враз додала: Ой дякую, лестиш))
Ну не знаю Подобається.
Ну Бродський то найвищий пілотаж. А Маяковський, Блок, Цвєтаєва?
І ще це, кепкував Антін, «буря мглою небо кроет» Майже ранній Бродський)) Продовжуючи ряд: Ахматова, Гумільов. Симпатично, але не те.
Ахах Майже)) Мандельштам?
Визнаю: не читав. Хотів було запитати: Шевченко, Стус? Але ти напевне не читала Труднощі перекладу)
Труднощі, звичайно)), відповіла співбесідниця і, надіславши уривок з вірша Мандельштама «За Паганіні довгопалим», додала: Не Бродський звичайно, але тонко, поетично
Антін вирішив не залишатись в боргу і враз знайшов в інтернеті й кинув уривок вірша свого земляка Вертинського:
На солнечном пляже в июне
В своих голубых пижама
Девчонка звезда и шалунья
Она меня сводит с ума.
Под синий berceuse океана
На желто-лимонном песке
Настойчиво, нежно и рьяно
Я ей напеваю в тоске:
«Мадам, уже песни пропеты!
Мне нечего больше сказать!
В такое волшебное лето
Не надо так долго терзать!
Я жду Вас, как сна голубого!
Я гибну в любовном огне!
Когда же Вы скажете слово,
Когда Вы придете ко мне?»
И, взглядом играя лукаво,
Роняет она на ходу:
«Вас слишком испортила слава.
А впрочем Вы ждите приду!..»
Співбесідниця видалась з характером і немало здивувала Антіна своєю відповіддю:
Жорсткості б краплю Вогню
Будь, пожалуйста, послабее.
Будь, пожалуйста.
И тогда подарю тебе я чудо запросто.
И тогда я вымахну вырасту, стану
особенным.
Из горящего дома вынесу тебя, сонную.
Я решусь на все неизвестное, на все
безрассудное
в море брошусь, густое, зловещее,
и спасу тебя!..
Это будет сердцем велено мне,
сердцем велено
Но ведь ты же сильнее меня,
сильней и уверенней!
«Ого подумав Антін. А з нею є про що говорити». І несподівано для себе відчув, як напружується прутень в штанях від оцього «Жорстості б каплю. Вогню». І продовжив спілкування з іще більшим запалом:
Намагався скопіювати й вислати «в бананово-лимонному Сингапурі» Складно з гаджетами)))
Тут натренованість потрібна)) Зараз сама знайду.
На певний час запала тиша. Антін спіймав себе на тому, що всміхається, дивлячись у вікно і, аби бути напоготові й не гаяти часу на приготування сніданку, аби відразу відповісти на повідомлення, пє сире яйце, замість того, щоб з нього приготувати яєшню.
Телефон знову дзенькнув:
Складно читається. Мені здається це гарно слухати у виконанні поета. Я маю рацію?)
Його вже давно немає в живих)
Ну.
Антін враз злякався, що ця дівчинка, яка останню годину примушувала його серце калататися, зникне: