Як почувається Алісія? поцікавився Вільгельм.
Вона зараз у себе у кімнаті. Захотіла трохи відпочити. Стомилася.
Дружина Альбрехта Алісія була чи не єдиною у сімї, хто приязно відносився до Вільгельма у ті часи, коли його батько у пориві гніву навіть виключив наймолодшого сина з кавалерського ордену Рицарів Золотого Руна. Напевне, цьому сприяв той факт, що саме наймолодший брат познайомив Альбрехта з молодою вдовою Алісією Елізабет Вадені. Вона тоді жила разом із малолітнім сином Йоахімом у помісті чоловіка в Бродах, а ерцгерцог приїхав на колишній австрійсько-російський кордон для зустрічі з митрополитом Андреєм Шептицьким. Дізнатися думку Глави Церкви його особисто попросив молодий імператор Карл. Щоб чекання не було марним, барон Казимир Гужковський, український полковник і староста Дрогобича, з котрим Вільгельм спізнався ще на службі у січових стрільцях, запропонував відвідати «одну шведку, котра після смерті чоловіка нудиться у своєму помісті». Так Вільгельм і познайомився із Алісією, яка через три роки стала його невісткою. Жінка ніколи не забувала те, що він для неї зробив, і старалася допомагати йому. Альбрехт про це знав і приймав спокійно. Вільгельм здогадувався, що ініціатором примирення братів могла бути Алісія, хоч цілком можливо, що ініціатива йшла і від брата.
Я не хотів говорити при Еліс, вона тебе просто обожнює, але дозволь висказати все, що мене у тобі, Віллі, непокоїть, почав Альбрехт.
Я весь увага, Карле! з готовністю сказав Вільгельм.
Знаєш, Віллі, на відміну від нашого батька, якого буквально трясло від самої згадки про якусь українську Галіцію, я до цього ставлюся байдуже. Хотів сказати «спокійно», але «байдуже» буде правильніше.
Ти не віриш у те, що нам це вдасться? запитав Вільгельм.
А ти віриш у це? Віллі, подивися на це не очима Вишиваного, яким ти себе вважаєш, а очима державного мужа! Польща ніколи не піде на те, щоб дати Галіції не те, що незалежність, а яку-не-яку автономію. Особливо після подій у Варшаві! Пригадуєш, як з подібним возився Карл? (Альбрехт говорив про останнього імператора Австро-Угорщини.) І чим це закінчилося?
Альбрехт замовк. Тим часом принесли два кухлі родинного пива. Старший брат почекав, коли їх знову залишать самих.
Але я не про це! сказав він. Це твій вибір і, подобається він мені чи не подобається, я з повагою приймаю його.
Дякую!
Я про інше! Не думай, що ми відірвані від світу і ні про що, окрім цього пива й сімейних чвар, не думаємо. Скажи: звідки у тебе твій помічник?
Хто саме? скривився Вільгельм. У мене їх декілька.
Той, що приїхав з тобою, і котрого ти відпустив до Варшави.
Левко Вовк?
У нас його звали б Леон Вільк, уточнив Альбрехт. Так, він.
З Левком я знайомий ще з листопада сімнадцятого року, повідомив Вільгельм. Тоді він був у мене унтер-офіцером для особливих доручень.
А Полєтт Куйба? Хто вона тобі?
Почувши таке, Вільгельм здригнувся. Він готовий був до всього, навіть до можливого ультиматуму щодо тієї-таки «Галіції», але аж ніяк не до згадки про жінку, яку обожнював.
А до чого тут вона? нервово сіпнув плечем Вільгельм.
Віллі, заспокойся! Ніхто не читатиме тобі моралі!
Тоді навіщо ти питаєш про Полєтт?
Кажу ж: ми не відірвані від світу. Знаємо дещо. Елеонора (Альбрехт говорив про їхню старшу сестру) місяць тому написала листа, де висловила занепокоєння появою цієї жінки.
Чому?
Розумієш, Альфонсо, її чоловік, якимись своїми каналами спробував вияснити про Полєтт Куйбу хоч щось.
Що ти хочеш цим сказати? не зрозумів Вільгельм.
Його вже почала нервувати ця розмова.
Альфонсо дізнався, що твоя Полєтт видає себе за племінницю Шарля Куйби. Колись він був французьким міністром праці. Але Полєтт не є його племінницею. Просто використовує однакове з ним прізвище. До недавнього часу про неї ніхто не знав.
Вільгельм усміхнувся.
Карле, що-що, а це я пояснити можу, сказав він. Ніхто не чув про Полєтт до того і не почув би й потім, бо вона проста телеграфістка з Парижа! Її імя сплило лише тому, що вона опинилася поряд Габсбурґів.
Карл Альбрехт на хвильку задумався. Затим взяв кухоль з пивом, до якого ще навіть не доторкнувся.
Моя тобі порада, Віллі: дізнайся про неї більше! Для чогось же вона зявилася у твоєму житті!
Карле, та про що ти говориш? Кому потрібно підводити до мене просту телеграфістку?