А втім, без сюрпризу все одно не обійшлося. Бо хоча премєра гоголівського спектаклю була відкладена, доки виконавиця провідної жіночої ролі не вийде з декретної відпустки, але ж саме сьогодні в суботу, 2 січня 1965 року Владо Муратов став батьком! Оскільки його кохана дружина народила дівчинку, то з вибором імені акторське подружжя анітрохи не вагалося: звісно ж, Оксана! Як іще могли вони назвати це маленьке диво?! Тільки так, не інакше
Санаторій «Конча-Заспа», Столичне шосе, 215, Київщина, 8 січня 1965 року
Ото добре, що зараз зимові канікули! Замість того щоб зранку йти до школи, а ввечері вдома виконувати чергову занудну «домашку», можна прибігти до мами на роботу. Адже тут, в санаторії «Конча-Заспа», де вона працює прибиральницею, ось просто зараз намагається поправити здоровя знаменитий поет Сосюра.
Василько випадково дізнався про це від матері буквально позавчора, знов-таки прийшовши до неї на роботу. Гадав, вони удвох (як це завжди ставалося під час канікул) займуться прибиранням поверхів, відведених матері, а покоївки в цей час мінятимуть постояльцям постілі й рушники і загалом наводитимуть лад в їхніх кімнатах. Але натомість матір прошепотіла, схилившись до його вуха:
Ондо поглянь за моєю спиною Бачиш, двоє стоять біля дверей на сходи? То це, Васильку, відомий поет Володимир Миколайович Сосюра з дружиною Марією Гаврилівною. Якщо хочеш, підійди до них швиденько Тільки щоб справді швиденько! Не затримуйся, бо якщо ти мені допомагаєш, то я б хотіла раніше прибирання завершити й додому піти. Тож давай!..
Василько хутко підбіг до парочки біля дверей та одразу ж спитав:
Здрастуйте! А це правда, що ви відомий поет Сосюра?
Хлопчику! Хіба тебе не навчали, що втручатися отак в бесіди дорослих людей геть неввічливо? невдоволеним голосом спитала жінка. Однак хворобливо брезклий, на вигляд дуже втомлений чоловік зупинив її легеньким кивком голови, потім звернувся до хлопчика:
Так, я справді поет Сосюра. А в чім річ?
Володю! Не забувай про те, в якому стані ти зараз перебуваєш мовила жінка, за мякістю тону намагаючись приховати обурення.
Марійко, давай не будемо!.. так само мяко заперечив чоловік і знов звернувся до хлопчика: Отже, давай-но кажи, чого тобі треба?
Та я, власне Василько проковтнув грудку, що підступно застрягла в горлі, однак все ж наважився і мовив: Я власне, вірші пишу і хотів би, щоб їх якийсь відомий поет почитав. А ми тут класом нещодавно
Навіть тут, в санаторії від цих юних обдарувань немає спокою! не витримала жінка. Вас, юних талантів, багато, а мій Володя він один. Він унікальний, а ти, хлопчику ти поки що невідомо хто і збоку бантик!..
Марійко, я тебе прошу! посміхнувся Сосюра. Однак тут знов заговорив хлопчик:
Та, власне, я збирався показати свої вірші іншому поетові товаришу Тичині. Нам нашому класу, тобто до Києва екскурсію влаштовували, ми з ним з Тичиною спеціально зустрічалися. Та я йому не
Василько несподівано замовк.
Що ти «не»? Що там у вас сталося? Давай-но кажи вже, якщо почав, наказав поет.
Я товаришу Тичині не повірив.
Не повірив?! здивувався Сосюра і знов звернувся до дружини: От бачиш, Марійко, Тичині цей молодий чоловік не повірив. А мені
Знаєте, коли наша екскурсійна група зустрілася з товаришем Тичиною, то він почав говорити, що треба любити Партію, любити Леніна, що ця любов допоможе митцеві стати на єдино можливий вірний творчий шлях. І щоб ми робили все, як він написав у вірші «Партія веде».
А-а-а хіба це аж такі погані поради?
Василько набурмосився, не надто любязно подивився спочатку на поета Сосюру, потім на його дружину, потім пробурмотів:
Ні-ні, мабуть, товариш Тичина все вірно порадив. От тільки він робив це не щиро, от в чім річ
Ти чула, Марійко? вигукнув у захваті поет. Тичині він не повірив, тоді як мені, очевидно, навпаки довіряє. Хіба ж не так?
Володю, ми цього хлопчика вперше в житті бачимо. Отямся!..
У мене тут мама прибиральницею працює, я прийшов їй допомогти, щоб вона якнайшвидше закінчила і додому пішла. А звати мене Василем.
Отакі справи, Марійко!.. розплився в посмішці поет. А далі мовив до хлопчика: Те, що Тичина не був щирим Знаєш, Василю, він просто життям наляканий. Дуже наляканий, от і справляє подібне враження.
А ти, Володю? в голосі поетової дружини вперше прослизнули жорсткі нотки. Хіба тебе життя милувало?