Через Тараса не тривожно, констатував. Такі, як він, гріють.
Знову взявся перебирати події останніх днів. Згадав, як голова сільради Косюк ховав оченята, коли Залусківський спитав, хто претендує на чотири гектари, які від покійної Раїси лишилися. А чому оченята ховав? Одночасно двом командам допомагає мотузку на себе перетягувати?
Аби спростувати чи підтвердити підозри, зайшов до Килимівської сільради того ж вечора. І хоч знав: хитрий функціонер правди безплатно не розкаже, все ж спробував обдурити голову.
Памятаєш, друже, як я жартував і обіцяв тебе вбити, якщо не отримаю ще сотню гектарів землі і Раїсині чотири, сказав. Так я не жартував.
Тоді займай чергу, Іване, бо не ти один захочеш мені голову відірвати, відповів голова.
Хто ще? запитання було доволі доречним, бо помститися голові могли мріяти лише Іванові конкуренти у боротьбі за землю, і Залусківський хоч таким чином хотів дізнатися конкретні імена.
А хоч би і Капелан той! Якого нам Офіс Президента зісватав!
Які проблеми? Роби, як завжди! Як АТОвцям відповідаєш: на наступній сесії обовязково розглянемо ваше питання.
Не можу! Той Капелан вже свого смотрящого прислав.
Що ти мелеш, друже? Часи і епохи не поплутав?
А ти у наївні записався, Іване? Що тобі не зрозуміло? Приїхав хлопець із Києва. У Шанівці хату винайняв до кінця року
Так пандемія ж. Половина Києва на літо з міста здриснути мріє.
А цей до мене зайшов. Привітатися. Каже: пан Капелан привіт передає.
Голова замовк. Залусківський і собі задумався. «Може бути підказував досвід. Простіше віддати сорок гектарів і не псувати стосунків із Києвом. І що таке сорок гектарів? Дрібязок!»
Вголос інше сказав.
Щось мені підказує, що оцей Капелан і його смотрящий з Києва одна велика афера, в яку ти можеш вляпатися!
А суддя Нечитайло так не вважає, вихопилося у голови сільради. Аж почервонів до скронь, бо зрозумів: зайве ляпнув.
Залусківський не пропустив. Аж запахи відчув, бо війнуло гарячим і смаженим.
Ого! Так велике цабе голова районного суду Нечитайло став позаштатним консультантом голови сільради Килимівської ОТГ Косюка? І що за свої поради отримати хоче? Нашу землю?..
Голова сільради довго і безпомічно виправдовувався: мовляв, рішення ще не остаточне, і що він мав робити, коли суддя йому вязницею погрожував, а то нині як два пальці об асфальт, і в судді є формальна причина претендувати на землю у їхній обєднаній громаді, бо його син із сімєю проживають на території ОТГ, але голова сподівається, що проблема може ще трансформуватися
Трансформуватися? У що саме? Залусківський спідлоба дивився на голову сільради.
У більш вигідну для нас конфігурацію, відповів голова.
Залусківський хвилини зо дві дивився у мишачі оченята голови.
А щоби твоєю мордою просо молотити! Щоби твоя срака по шву розійшлася, козел ти драний! І довірили ж люди владу тварюці?! Оце знай, голово! Не отримаю землю восени такі перевибори тобі влаштую, кривавою юшкою умиєшся! Усьок?
Вийшов із кабінету без «на все добре, до побачення». Дверима хрясь! І щезла тривога! Бо ніякої невизначеності, все ясно. «Жоро, Жоро, думав. Ну ти і падла! Вирішив забрати мою землю?! Та ще й тишком-нишком. І це після того, як я тебе відмазав від звинувачення у вбивстві Чи той дядько, якого Нечитайло збив, не помер? Треба дізнатися!»
І діяти! Вже дійшов до вхідних дверей, та розвернувся, закрокував до кабінету сільрадівської юристки.
Жорчина невістка точно знає, що сталося із жертвою ДТП бурмотів.
Увійшов до кабінету і остовпів. Завжди весела гонориста Людка скидалася на побите цуценя: нещасне, безпомічне, забите.