І хіба не так? Петро давно спить, а Людмила й досі у своїй великій сімї лад навести намагається, бо увечері мама прибігла, плакала і так уже жалілася на Стаську.
Доню, боюся, вона додому не повернеться! Що робити? схлипувала. Додзвонитися до неї не можу. Чи мобільний вимкнула?
Людмила втомилася до усрачки, бо увесь день керувала підготовкою до похорону Раїси, та батьківські плачі не проігнорувала.
Зараз привезу її! заспокоїла матір. Готуй своїй доні гарячий прийом і гарячу вечерю, хоча я на твоєму місці так би їй по сраці врізала, щоби запамятала на все життя!
Сіла за кермо поліцейського «пріуса», прихопила газовий балончик і палицю на той випадок, якщо Стаська вдасться до супротиву. І хай би хто спробував поставити неадекватне запитання: а чого це дружина поліцейського офіцера на його службовій автівці розсікає?! Отримав би належну відповідь.
Нє, ну а хто ще?..
Дісталася Шанівки, залишила «пріус» біля провулка, пішки до обійстя неблагополучної 32-річної Вальки Шамраїхи. «Зарано хвилюватися, спочатку тре зі Стасьчиною подружкою поспілкуватся, переконувала себе. А от якщо вже Уляна Шамрай не знає, куди Стаська завіялася, отоді SOS! Увесь район на ноги підніму!»
Хата Шамраїхи була із тих, хазяї яких давно виїхали з села, безплатно дозволяли жити знайомим чи рідні в обмін на засаджений город, ремонт оселі і скошену траву перед обійстям. Валентина з чотирма дітьми хазяйнувала тут уже більше року, ніде не працювала, городом не цікавилася, хоча і ганяла дітей, щоби навесні вкинули у землю якусь морквину-картоплину. Час від часу поряд із жінкою зявлялися мужчини різного віку і ступеня зношеності, яких Валентина представляла шанівцям однаково: «Мій чоловік законний!» Останній «законний» вже місяці три бігав до шанівського кіоску купувати повні пляшки і здавати порожні.
«І чого Стаська привязалася до Вальчиної доньки? думала Людмила дорогою до обійстя Шамраїхи. Та ж Уляна не може бути нормальною. Точно така сама неблагополучна, як її мамка, але я з цим потім розберуся. Зараз аби Стаську знайти!»
Лиш наближалася до хати Шамраїхи, та вже дивувалася: кучеряво живуть! З вікон ллється світло такої потужності, що воно не тільки кімнати, а й увесь двір освітлює. І в цьому світлі на подвірї біля вишні причаїлися
Стаська? І Улька? Чого це вони? Людмила завмерла біля трухлявої огорожі, придивилася.
Дівчатка виглядали дивно. Під вишнею Уляна сиділа на перекинутому ящику спиною до вікон, досадливо супилася, але міцно тримала Стаську за руки, наче би варто лиш відпустити, Стаська впаде. Стаська стояла поряд. Обома руками вчепилася у руку Уляни, не зводила очей із розчахнутого вікна.
Зсередини лунали такі відверті і недвозначні стогони, що на мить Людмила навіть забула про мету свого візиту.
Оце я розумію! Нормальний процес, прошепотіла із заздрістю, бо сама жодного разу за все життя не наважилася прокричати всесвіту про власні емоції, які переживає під час інтимної близькості. То діти малі, то сусіди почують, то мама спить у сусідній кімнаті Та й чи були у неї емоції подібної потужності?..
Струсила запитання, врешті глянула туди, куди невідривно дивилася Стаська: у кімнаті з відчиненими навстіж вікнами чоловік і жінка бурхливо віддавалися одне одному.
Дідько Людмила раптом відчула приплив неймовірного збудження. Закував, ніби ланцюгами, не давав рухатися, дихати. Кричав: хочеш так? Витріщалася на голе жіноче стегно, чоловікову дупу, які тільки й бачила здалеку, кивала: хочу
А під вишнею тремтіла Стаська.
Не хочу! Не хочу, щоби отак зі мною било у скроні, та погляду не відводила. Не розуміла, чому сльози набігли на очі, заважають дивитися. Не змахувала їх лише тому, що не наважувалася забрати свої руки з Ульчиних. Та й крізь сльози голе жіноче стегно, чоловікова дупа викликали у дівчинки лише прикру огиду і відразу.
Врешті не втрималася, відвернулася, не сіла впала на ящик поряд із Улянкою. Все ще трималися за руки. Тоді Уляна розтиснула пальці. Стаська струсонула занімілими руками.
У житті це ще огидніше, ніж у порно з інтернету, прошепотіла.
Так Суцільне лайно, відповіла Улянка. Глянула в бік вікна: стогони затихли, голі чоловік і жінка вже натягували на себе одежину, всідалися біля столу, на якому тільки-но лежали голяка.
Дівчатка затихли. Сиділи під вишнею, мовчали кожна про своє.