Дочекався вечора, повернувся у Шанівку, залишив автівку в олійні.
Пройдуся по периметру, буркнув будівельникам, які вдень усе фарбували стіни старої олійні, а вночі були за охоронців.
Городами вийшов до Раїсиного обійстя. Ніяк не міг зосередитися, у голові хаос, сто думок одна поперед одної: Катерина та, як більмо, а ще треба якось привласнити земельні паї, які лишилися після смерті Раїси. Підозріла поведінка судді Нечитайла теж вимагала аналізу, а хиткий характер голови сільради Косюка давно став проблемою. Стільки справ, а покластися нема на кого, самі покидьки навкруги. Був би син Аж згадав покійного батька, який жартома називав малого Івана «співучасником», бо разом і на риболовлю, і шашлики смажити, і кукурудзу на сусідському городі красти, і потім перед мамкою виправдовуватися. Був би син
Зупинився біля Раїсиного обійстя, глянув у двір. Дівчина саме щось тихо мовила Тамарчиному Тарасові, який стояв посеред двору.
А цей що тут забув?! прошепотів Залусківський. Сподівався, Катерина сама буде.
Тарас так і стояв посеред двору. Дивився на дівчину. Раптом незграбно нахилився і сів прямо у траву: підігнув здорову ногу, руками підтяг протез. Залусківський і дихати забув.
Що ти робиш, хлопче? прошепотів вражено. Ти ж встати не зможеш.
Катерина теж здивувалася. Дивилася на хлопця ошелешено. Він не зважав. Дістав мобільний, навушники. В його вухах точно звучала прекрасна музика, бо усміхався. Катерина знітилася, роззирнулася розгублено, наче тільки вона винувата у тому, що хлопець без ноги, що сидить на голій землі Залусківський зігнувся за парканом: не вистачало, щоби його тут помітили. І раптом зрозумів, чому в його голові так довго і настирливо крутилося слово «співучасник».
Гімно собаче! Як же я одразу не допетрав?! Стільки років мордувався. А все ж ясно! За законом Катька ця співучасниця злочину, якщо свого часу не заявила про нього, шепотів, не зводив із дівчини очей. А чому не заявила? Бо вона і не співучасниця, а учасниця! Це ж вона вбила бомжару! Він її зґвалтувати хотів. Чи вже встиг. Однаково! Захищалася, вхопила камінь Трісь дядька по голові. Той упав, а вона роззирнулася: чи часом хто не побачив? А тут я прогулювався! Ну, так же? Чи посцяти забіг на покинуте обійстя, бо культурна людина, за екологію і довкілля! Не звик гидити абиде! І побачив убивство. Чому мовчав? Бо дівчина у ноги впала і благала: пане Залусківський, я така молода, не хочу в тюрму!
Повеселішав. І справді сцяти захотів. Обдзюрив Раїсин паркан. Ще сильніше захотів дістати дівчину, бо тепер точно знав, що скаже.
Почекаю вирішив. Не буде ж хлопець тут до ранку сидіти.
Як людина культурна, біля обісцяного паркану лишатися не схотів, вирішив тихо обігнути подвіря по вулиці, знайти більш зручний пункт спостереження.
Стасько, він до нас чеше! Тікаймо! перелякалася Уляна. Другу годину поспіль сиділи на розлогій абрикосі, яка росла неподалік Раїсиного обійстя, з деревини спостерігали за всім, що там відбувається.
Стаська першою спустилася на землю, перебігла на інший бік неосвітленої шанівської вулиці, причаїлася біля сухої криниці. За мить підбігла Улянка, присіла поряд. Бачили, як Залусківський тихо йшов уздовж паркану, заглядав на подвіря, врешті зупинився якраз під абрикосою, спостерігав.
Тепер віриш, що Катерина відьма? прошепотіла Улянка. Вона мужиків до себе приманює. А коли вони їй набридають, гонить від себе.
А тих, хто не хоче її забувати, вбиває, тихо відповіла Стаська. Улько, це вона вбила дядька, якого ми знайшли. Ну, скажи? А хто ще? Тільки вона!
Стасю, ходімо вже звідси! Мені страшно! попросилася Улянка.
А мені не страшно! Я за Тараса хвилююся! А що, як відьма його зурочить?
Та вона вже! Ти ж сама бачиш: твій герой цілий день на Раїсиному обійсті товкся і на ніч залишився. Знаєш, чому вони до хати не йдуть?
Чому?
Залусківського дражнять. Чи хочуть, аби він третім став і влаштувати оргію поряд із труною, Уляна так перелякалася власних фантазій, аж ухопила Стаську за руку. Стасю. Забувай Тараса! Хіба мало інших героїв?
Улько, ти дурна? Я його люблю більше за життя! Ясно тобі? Я заради нього помру, якщо треба буде! І він, знаєш, як на мене дивився?
Як?
Так, що не забути ніколи! І то навіть добре, що я сьогодні не змогла з ним поговорити. Я ж ще й досі живого буденного сексу не бачила, не навчилася, як слід поводитися От Тарас завтра мені скаже: Анастасіє, хочу тебе на все життя. А мені що робити? Я ж зганьблюся!