Андрей Горбонос
Принц На Білому Коні
Всі персонажі цього твору вигадані, а збіги з будь-якими особами і обставинами випадкові. Тільки Білий Кінь реально існує.Клянуся, сам його зустрічав і особисто з ним знайомий.
Глава 1
Ой, а Ви хто? здивувалася Ганна, побачивши на порозі чоловіка років тридцяти, непоказного виду, у старому плащі, брудній в'язаній шапочці, із щетиною на обличчі.
Вітаю, пані Ганно! Я Ваш Принц НаБілому Коні! зі щирим та добрим поглядом сказав чоловік і від нього повіяло дводенним перегаром.
А де ж кінь? посміхнулася вона.
У ліфті сидить чатує, щоб той не поїхав, все також щиро відповів Принц, Ганно, збирайтеся, ми негайно їдемо до мого палацу!
Чому це я повинна з Вами кудись їхати? стримано запитала вона.
Так ти ж мене все життя чекала! Щоб я приїхав і забрав тебе!
Ви себе з кимось плутаєте! випалила дівчина та спробувала зачинити двері, але Принц встиг підставити ногу.
Ганя, тільки не дуркуй! Я не маю часу на всі ці фіґлі-міґлі! Негайно вдягайся і поїхали!
Та пішов ти! нарешті вона змогла відштовхнути його і зачинитися.
От стерво! Принц вдарив кулаком у двері, якого ж біса мріяла тоді!?
Не дочекавшись відповіді, повернувся і зайшов у ліфт.
Якось грубо, не по-людськи ти з нею, сказав Білий Кінь.
Та я хотів по-доброму, а вона он як з прикрістю процідив Принц.
А я б тобі навіть відчиняти не став брудний якийсь, неголений, Білий Кінь сплюнув на підлогу.
Набридло все! Кожен день ці молоденьки дурепи, трясця його! І до кожної ще потрібно підхід знайти! А я вже вичерпав себе, розумієш, ви-чер-пав! Це років зо три тому я пожартувати і причарувати міг, а зараз Принц втомлено махнув рукою.
Кінчати з цим треба, сказав Білий Кінь і загасив недопалок об стіну.
Та ти що?! Їх ще он скільки, а нас тільки двоє. Якщо не ми, то хто буде цим займатися?
Гаразд, як скажеш! Кошти на дорогу є?
У мене-то є, а в тебе?
А я знову зроблю вигляд, що випадково потрапив до автобусу.
Принц вийшов з під'їзду, а за ним, кульгаючи, йшов Білий Кінь.
Глава 2
Останній рейс. Автобус був порожнім. Втомлений від баталій з пасажирами, кондуктор спав. Принц згаслим поглядом дивився у вікно і м'яв руками свою шапочку.
Про що думаєш? запитав Білий Кінь.
Про вічне, зітхнув Принц, не зводячи погляду з вікна.
Та невже? хмикнув Кінь, ну звісно ж про вічне про кохання. Про що ти ще можеш думати? глузливо продовжив: І кому воно потрібно, це твоє кохання? Поглянь на себе, на кого ти став схожий? Скільки панянок ти вже привозив до свого палацу? Сотню чи дві? І що? Ні, звичайно, спочатку все чудово: бал, віршики їм читаєш, пісні співаєш, бурхлива ніч Але ж вони через місяць тікали від тебе, після того, як просили купити їм пральну машинку, а ти змушував їх прибирати у моїй конюшні
Багато ти розумієш, огризнувся Принц, втікали то значить, не любили мене по-справжньому. Вважали: забере їх до себе Принц На Білому Коні і ось тобі щастя! А як сорочку мені випрати власними руцями, то куди їх кохання й дівається.
А в конюшні навіщо прибирати змушував?
Так смердить же твоє лайно на весь палац! Зрозумій, кохання повинно пройти випробування. А ці, як ти називаєш «панянки», злякалися перших труднощів. Я хоч і Принц, але мої біологічні потреби на цей статус уваги не звертають.
От холєра на то кохання, пробучав Кінь і хотів було запалити, але Принц тицьнув ліктем під ребро, вказуючи на кондуктора. Дурень, зараз прокинеться пішки підеш
Лишень кохання в твоїй макітрі, Білий Кінь сховав цигарки, ото привіз панночку у палац, задовільнив би свої біологічні потреби і відправив би додому мріяти про тебе далі.
Ну, скільки тобі казати: то вам, тваринам, кохання не потрібне. У вас інстин-кти! Зрозумів? Схотілося самку одразу хм впорався і вмить забув. А ми Люди, тим і відрізняємося від вас, що кохати вміємо.
Це я тварина!? А скільки раз я тебе з поля битви на собі виносив, забув!? Останній раз, між іншим, коли рятував тебе, мені ЛЮДИНА в дупу стрілою засадила! Тепер кульгаю ось, образившись, Білий Кінь замовк.
Ага, коли через місяць поневірянь пустощами Монголії ти корову угледів! І де вона там взялась не розумію? Забув, як ти на неї з-заду наскочив, не виймаючи стріли з дупи? Ти ж, гігант статевий, про мене забув! Я тоді поранений у сідлі ледве тримався! І що, тебе це зупинило?! Ха! Я навіть не знаю, як вона, бідна, після тебе, збоченця отелилася чи окобилилася? Ти їй хоча б листівку відправив? А твоїх діточок як назвала, знаєш?