Всего за 249 руб. Купить полную версию
Неандерталець із впольованою твариною (реконструкція Неандертальського музею)
Неандертальці жили вже не стадами, а первісними громадами. Житло, запаси їжі та навіть знаряддя праці були спільними. Чоловіки разом полювали і будували, жінки займалися збиральництвом, облаштовували побут, підтримували вогонь, готували їжу, шили одяг і виховували дітей теж спільно. Деякі вчені вважають, що неандертальці вірили в існування потойбічного світу, адже ховали померлих, залишаючи разом із тілом предмети, що могли бути «використані» після смерті.
Битися за їжу та кращі умови для життя громадам неандертальців доводилося не лише з хижими тваринами, а й між собою. У печері біля сучасного міста Крапини у теперішній Хорватії археологи знайшли залишки кістяків кількох десятків давніх людей. Вони були вбиті та, цілком імовірно, зїдені такими ж, як і вони самі, неандертальцями. Деякі вчені вважають, що ці люди загинули під час збройної сутички, яку вони називають «битвою під Крапиною» найдавнішою з відомих нам битв у людській історії.
3. Кроманьйонці. Дещо пізніше неандертальців близько 70 тисяч років тому зявилися й сучасні люди, які належать до виду гомо сапіенс. Із латини ця назва перекладається як «людина розумна». Найдавніших представників нашого виду, щоб не плутати з теперішніми людьми, іменують також кроманьйонцями за місцем першої знахідки їхніх кісток, печерою Кро-Маньйон (сучасна Франція). Проте варто памятати, що за своєю внутрішньою будовою і фізичним розвитком кроманьйонці нічим не відрізнялися від сучасних людей.
Тривалий час кроманьйонці жили одночасно з неандертальцями, а іноді й поряд. За часів льодовикового періоду перевага була на боці останніх сильніших і більш пристосованих до суворих зимових умов. Але із загальним потеплінням чисельність кроманьйонців почала зростати, а інших видів людей скорочуватися. На думку деяких учених, остаточному зникненню неандертальців сприяли хвороби, до яких сучасна людина виявилася стійкішою. Хоча цілком можливо, що наші «далекі родичі» й не щезли остаточно. Адже й досі розповідають легенди про «снігову людину», яка нібито живе у далеких горах і за описом дуже схожа саме на неандертальця.
Кроманьйонська жінка (реконструкція Неандертальського музею)
Кроманьйонці запозичили більшість досягнень своїх попередників та сучасників і збагатили людство новими винаходами. Насамперед, вони навчилися робити складні знаряддя з ручкою та лезом: ножі, сокири, стріли. Вже після завершення льодовикового періоду (нова доба дістала назву мезоліт від грецьких слів «мезо» (середній) і «літ» (камінь)) поширення набули гарпуни та луки, які дозволили полювати на тварин і птахів із великої відстані. Для риболовлі та пересування водоймами почали використовувати спочатку плоти (звязані між собою стовбури дерев), а згодом і справжні човни. І, нарешті, люди зрозуміли, що тварини можуть бути не лише ворогами чи здобиччю. Кроманьйонці приручили собаку, який став незамінним помічником мисливців і охоронцем житла.
Найдавніше зображення собаки, знайдене в печері Фон-де-Гом
Складні знаряддя мезолітичної доби (реконструкція Київського археологічного музею)
Початки громадського життя
1. Рід і племя. Кроманьйонці жили родовими громадами. Рід складався з кількох споріднених між собою великих сімей, які вважали, що походять від одного пращура людини, звіра, птаха тощо. Такого легендарного пращура називають тотемом. Імя тотема мав увесь рід людина з гордістю казала, що належить до роду вовка, ведмедя, бобра тощо.
Громади складалися зі 100120 осіб. Керували життям громади наймудріші й найдосвідченіші члени роду старійшини. Їх вважали охоронцями спільної памяті роду, досвіду і звичаїв, вони стежили за тим, щоб усі родичі дотримувалися правил поведінки, не зазіхали на частку іншого у спільній здобичі чи місце у житлі, вирішували суперечки, які виникали всередині громади.
Мисливці у поході. Малюнок, знайдений у печері Ремігія
Кілька родів, що жили поруч і були повязані між собою родинними стосунками, обєднувалися у племя. Питання, які стосувалися всіх, вирішували на загальних зборах племені, а між зборами громадським життям керували старійшини родів.