Проня. Мерси! То я ковтнула какось диму
Наталка і Настя. Та киньте папироску, а то ще закашляєтесь.
Проня. Пусте! Я ще в пенціонє курила
Голохвостий. Чим же мінє баришень прекрасних поштувати? Позвольте канахветок! (Вийма з кишені у піджаці.)
Настя (до Наталки). Ач, який ввічливий!
Наталка. Настоящий хрант.
Беруть конфетки.
Проня (бере манірно одну). Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси
Голохвостий. Сю минуту видно у вас, Проню Прокоповно, не простий, а образованний скус!
Настя (до Наталки). Куди пак! Дома пироги з маком та вареники з урдою[2] трощить, а тут пальцини.
Наталка. Це на нас критика.
Голохвостий. Только дозвольте, Проню Прокоповно, то я вам етой всякой всячини цєлий воз притарабаню! Меня, знаєте, на Хрещатику, дак еті всє купці делікатними матеріями просто на руках носють. Бо я їм усєм дєнєг позичаю, і там перед началством звєсно што, потому у меня будошник у струнє! Дак уже всє вони нападом: бери скольки хочеш, значить, етой погані пальцин, кавунов, разних монпасьє, мигдалу Я вже просто одпрошуюсь, што куда мінє ето переєсти все, потому луснуть, пардон, трєснуть як раз плюнуть, так нєт-таки бери та бери! Как учеплються, то й береш, да й роздаєш уже усяким там разним, потому што пущай хоть на смєтник не викідають Дак я вам цєлий воз
Проня (ображено). Того, што на смєтник викидають?
Голохвостий. Што ви, Проню Прокоповно? І у думцє не било! Як же, штоб я такой мамзелі і непоштительство Ну й гострі ж ви! Язика з вами, представте собі, нужно держать, як у частє, на замку!
Проня. Ви так і понімайте!
Голохвостий. Ах, ах! Да я з своєй сторони при полном акордє, лиш би з вашей сторони не було нікакого мнєнія.
Проня. Другим, можеть, необразованним што вгодно з губи плюнь, бо понятія нікоторого не імєють; а я в пенціонє всє науки проізошла.
Голохвостий. Пардон, єй-богу, пардон! Потому у міня з язика, как з колеса в млинє, так што-небудь і ляпне!
Настя (до Наталки). Ходім додому, бо ця витрішкувата чапля почала з своїм пенціоном, як дурень з торбою
Наталка (до Насті). Це вона нам вибива очі!
Настя. Приндя чортова! (До Проні.) Добраніч вам!
Наталка. Ходім уже!
Голохвостий. Што ж, баришні, так сейчас домой? Хадьомте у праходку: при мєсяце такой шик!
Настя. Ні, спасибі вам, ходіть здорові самі вже!
Наталка (до Проні). Прощайте, нам не затиняйте, а ми вам не мішаємо!
Проня. Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка!
Наталка. Нічого, ваш кавалер позбирає докласти вам воза!
Пішли.
Вихід VI
Проня й Голохвостий.
Проня (вслід). А дулі не скушаєте? Ач, копилять як губи! З меня только хворму беруть, а од них усєх гнилицями так і тхньоть!
Голохвостий. Ну й ловко ж ви їх одбрили! Ех, Проню Прокоповно, розумні ви, без мила голите.
Проня. Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись необразованність одна! От только з вами і маєш приятность!
Голохвостий. Натирально, куди їм усєм до вас? Всьо равно, што, примєром взять, Мусатов і хранцюзька помада.
Проня. Мерси.
Голохвостий. А в тіятрі любите?
Проня. Знаєте, акробати занятніщі мінє: такії красиві мущини. Я, було, как пойду, то так стрівожусь за них, што цєлу ноч не сплю!
Голохвостий. Так ви б у таком разє гулять виходили, то я б мог хоч цєлую ноч трудиться проходкою!
Проня. Ноччю? Што ви? Страшно, штоб, бува, какой оказії не вийшло ви мущина, а я баришня. Вот удньом так я люблю гулять у Царському саду з книжкою безпременно, бо так приятно під дубом романа читати.
Голохвостий. А ви які читали?
Проня. «Єруслана Лазаровича», «Кровавую звєзду», «Чорний гроб»
Голохвостий. Да, ето занятні, но я вам рикомендую адин раман вот раман, так раман «Битва руських з кабардинцями» а-ах! Або «Матильда чилі хранцюзька гризетка», або теж «Безневинна дівиця, чилі любов ухитриться». Антіресні, доложу вам! Не видержиш дочитати!
Проня. Ах, я такії люблю ужасть как: штоб про таку любов писалось, штоб як смола кипєла!
Голохвостий. Да, штоб аж волос смалила!
Проня. Ах, ето ужасно жорстоко
Голохвостий. Так только здайоться-кажеться, а потом дуже прекрасно. От тольки, Проню Прокоповно, про любов би лучче самим рамана завить.
Проня. Конєчно, занятніще, єжелі особливо кавáлер душка