Вам необовязково було приїздити.
Магда Войнич всміхнулася дещо непевно.
Я гадала, що дівчаткам цікаво буде побачити Варшаву
То зайве, різкувато обірвала її графиня. Та коли ви вже приїхали, я накажу приготувати для вас кімнати.
Й, мов намагаючись геть уже образити, наказала оселити їх у кімнатах на першому поверсі, поряд кухні.
Пихата, клята багатійка.
Владислава поверталася з Варшави до Львова, маючи у серці своїм два сильні, нестерпні почуття. То були глибока й всепоглинаюча ненависть до тої старіючої й гонорової графині, котра була їй рідна й, маючи надзвичайно великі статки, відмовилася забрати собі осиротілу сестру, відмовилася поділитися з нею своїм розкішним життям й зрікла тим на жалюгідне існування в похмурому будинку геть збідінілої тітки Іншим почуттям було не менш полумяне, не менш глибоке бажання й собі доскочити того, що мала зараз її бундючна сестра.
Вона бажала стати графинею.
Заможною графинею.
Скромний будинок тітки після палацу сестри видався ледь не похмурим склепінням, й Владислава декілька днів перебувалася у такому кепському настрої, була такою злою, що навіть і тітка Магда остерігалася до неї підступитися, тільки дивилася мовчки на те, як Владислава сидить нерухомо, занурившись у свої думки. А думала вона після повернення з Варшави лиш об однім де знайти собі такого ж графа, як покійний Гармаш-Войтовський, як потрапити до того світу, до котрого була належною її така щаслива сестра.
На третій день після повернення з Варшави до невеликої вітальної кімнати, в котрій нерухомо сиділа похмура Владислава, увійшов панотець Якоб. І Владислава, котра була занурена глибоко у власні думки, відразу ж напружилася, забачивши на порозі високу постать ченця. Невідомо чому, але він викликав у ній невільний страх, і зрілося в ньому щось небезпечне, а особливо ж в очах, тих темних та пронизливих, котрі дивилися на неї зараз так, мов то відомі йому були повністю й думки її, й потаємні порухи серця, та глибинна ненависть і заздрість до сестри, що отруювали її серце. Він підійшов близько, настільки близько, що його темна сутана торкнулася крісла, в котрому сиділа Владислава, й вона, діючи наче супроти власної волі, закинула голову, аби бачити його
Й невідривно дивитися в його очі.
Завжди похмурого лиця панотця Якоба торкнулася така незвична для нього, непритаманна йому усмішка.
Все ще бажаєш заробитися графинею?
Владислава відчула, як гучно застукалося її серце.
Так, відповілася тихо.
Темні очі вдивилися в неї більш пильно.
Й на все згодна заради цього?
Блакитні очі зустрілися поглядом з темними очима.
Так.
Панотець Якоб знову посміхнувся й простягнув до Владислави сильну свою, в грубих мозолях долоню.
2.
Сьогодні я стану графинею Смотрицькою!
Посміхнувшись власному відображенню у великому дзеркалі, що стоялося біля ліжка в її покоях, Владислава торкнулася тонкими пальчиками діамантової тіари, що була подарована нареченим і притримувала білу мереживну мантилью. Вона милувалася собою, відверто й захоплено милувалася власною вродою, знову й знову вдивляючись у дзеркало, котре відображало просто неймовірну красуню, одягнену в білу сукню з важкого дамаського шовку, котра була щедро поцяткована дрібними коштовними камінчиками, й діамантів тих було настільки багато, що й Мариля, певне б, здивувалася подібній розкоші. Але вона, Владислава, розкоші цієї заслугувала. За всі роки життя в бідності, того жалюгідного існування в бідному домі тітки, вона заслугувала нарешті того, аби жити так, як її пихата сестра, й це був день її перемоги над тією гордовитою графинею. Вона навіть надіслала Марилі запрошення на весілля, котре та погордливо відхилила, але Владислава свого все ж доскочила. Вона сповістила ненависну сестру об тім, що повінчається з графом, і то мало таки ж вразити Марилю.
Тепер вона є рівня своїй пихатій сестрі.
Байдужлива поверхня дзеркала відбила те, як за спиною її нечутно відчинилися двері й до покоїв увійшов панотець Якоб. Владислава мовчки спостерігала за тим, як його похмура та висока постать наближається, він підходить зовсім близько й зупиняється за спиною її, й вона навіть крізь шовк власної весільної сукні та грубу тканину його сутани відчувала жар його тіла. Перед очима промайнула згадка про два тіла на вузькому ліжку, сплетені в пристрасних обіймах, і вона здригнулася.