Зокрема: лінгвістика розглядає білінгвізм з точки зору тексту; соціологія вивчає проблеми білінгвізму, виникнення яких повязане з поведінкою двомовних людей у суспільстві; психологія розглядає білінгвізм під кутом зору механізмів відтворення мови; психолінгвістика вивчає білінгвізм з позиції співвідношення між механізмами мови і тексту. Білінгвізм, що розглядається у сукупності психологічних і соціологічних характеристик є предметом соціальної психології. Вважається, що перелічені науки повязані з вивченням білінгвізму безпосередньо.
Білінгвізм представників вихідців з території колишнього радянського союзу неоднорідний у віковому, територіальному і соціальному відношенні і має широкий спектр особливостей: від справжнього білінгвізму, що характеризується приблизно рівним ступенем використання двох мов і приблизно однаковою компетенцією її носіїв, до дуже слабкого володіння ними українською, з одного боку, і майже цілковитим не володінням рідною мовою національними меншинами, з другого. Одним з критичних станів мови національних меншин у разі білінгвізму є перехід білінгвів на функціонально другу для них мову, тобто у Росії на російську. Цілком зрозуміло, що даний перехід не повязаний з дефектом мовної компетенції і зумовлений або не співвідносною престижністю мов, або загальними стереотипами комунікації у поліетнічному соціумі.
Не дивлячись на те, що білінгвізм розглядається з різних позицій, всі галузі знань виходять із наступного: існує первинна мовна система, яка використовується для спілкування. Якщо людина в усіх ситуаціях спілкування використовує лише цю систему і, якщо вона не використовує іншу мовну систему, то її можна назвати монолінгвізмом. Носія двох і більше систем спілкування (тобто людину, здатну використовувати для спілкування дві і більше мовних систем) можна назвати білінгвом.
Є.М.Верещагін виокремлює чотири критерії класифікації білінгвізму
Білінгвізм оцінюють за числом дій, що виконуються на основі даного вміння.
Відповідно до даного критерію виокремлюють такі види білінгвізму:
рецептивний, тобто коли білінгв розуміє мовний твір, що належить до вторинної мовної системи. Такий білінгвізм можливий за умов вивчення мертвих мов;
репродуктивний, тобто коли білінгв здатний відтворювати прочитане і почуте. Прикладом репродуктивного білінгвізму є самостійне вивчення нерідної мови як засобу для отримання інформації. При цьому текст розуміють, але неправильно вимовляють;
продуктивний (відтворювальний), тобто коли білінгв розуміє та відтворює мовні твори, що належать до вторинної мовної системи, і породжує їх. Другим критерієм класифікації білінгвізму називають співвіднесеність мовних механізмів між собою, коли обидві мовні системи можуть функціонувати незалежно одна від одної, або можуть бути повязані між собою під час акту мовлення :
чистий білінгвізм (прикладом чистого білінгвізму може бути випадок, коли в родині використовують одну мову, а мовою спілкування на роботі, в магазині, транспорті та інших громадських місцях є інша мова);
змішаний білінгвізм, за наявності якого мови вільно замінюють одна одну, а між двома мовними механізмами, що породжують різномовність, виникає звязок. Змішування мов спостерігається давно. Останнім часом це явище значно посилюється, що повязано зі збільшенням інтенсивності міграції населення планети.
Двомовність у родині
Перебуваючи у шлюбі з громадянами іншої країни і культури, жінки, як і їхні чоловіки, хочуть зберегти рідну для себе культуру і мову. Ситуація ускладнюється у тому разі, коли подружня пара живе не у своїй країні. Наприклад, якщо батько англієць, мати росіянка, а їхня родина мешкає в Іспанії, то у такому разі мова йде про монолінгвізм. Дитина ходить до школи і вивчає зразу кілька мов, причому одна з яких може бути рідною мовою, скажімо, батька, друга матері, а третя мешканців країни проживання. Як правило, в родині спілкуються однією мовою і паралельно один з батьків розмовляє з дитиною своєю рідною мовою.
При цьому жоден із батьків навіть не замислюється, що відбувається у дитини в голові! У такій обстановці психіка дитини дуже часто спрацьовує у виборному напрямку і дитина під час спілкування починає вживати слова з кожної з мов, віддаючи перевагу тим, які їй легше вимовляти. Контраст між двома мовами найпомітніше виявляється у тій ситуації, коли слово, яке домінує, було ясно і чітко вимовлено (а у дітей старшого віку явилося у письмовому вигляді) на тлі відповідного предмета чи явища. Найбільш цікаві за звучанням слова, з якими повязані ті чи інші асоціації, у свідомості дитини обростають більш міцними звязками. Мова дуже тісно повязана зі способом життя і культурою. Якщо культура другої мови представлена не у всій своїй різноманітності, немає реалій, до яких би належали відповідні назви, то нема і приводу для їх вивчення. Приналежність подружніх пар у міжнаціональних шлюбах до певної етнічної культури прямо впливає на особливості виховання дитини у таких родинах.