Петро Лущик
Галицька сага. Тінь незалежності
© П. М. Лущик, 2020
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019
Жителі села Перетин у листопаді 1918 року1918 рік
Пролог
Маршал Фердинанд Фош вийняв з кишені годинник. Хвилинна стрілка повільно наближалася до дванадцяти. До пятої години залишилася лише хвилина. Маршал повернув голову праворуч, де за столом сидів британський адмірал Росслін Вемміс.
Пора! сказав маршал і кивнув своєму офіцерові для особистих поручень. Запросіть німців!
Маршал Фош поклав на стіл руки, неначе вони йому заважали. Адмірал Вемміс, побачивши, що той хвилюється, по-дружньому поклав свою руку на руку француза. Мовляв, скоро все закінчиться!
А Фердинанд Фош розумів все значення цієї події, скільки довелося пережити Європі, щоб дочекатися цієї миті, коли тут, у його штабний вагон командувача військами Антанти, поставлений на галявині Компєнського лісу, зараз зявилися представники німецького командування. Скільки довелося пережити йому самому: і поразку на Соммі, після чого довелося піти у відставку й два роки очолювати нікому не потрібний Центр військових досліджень, і смерть єдиного сина Германа й зятя Бекура! Що ж, сьогодні все дійсно закінчиться!
Присутні повернули голови. У вагон зайшли четверо німців: двоє цивільних і генерал з капітаном.
Маршал Фош підвівся. Він не привітався з німцями, як, зрештою, йому не було потреби, щоб вони представились. Їхні імена статс-секретаря Райхсканцелярії Маттіаса Ерцбергера, графа Альфреда фон Оберндорфа, генерал-майора Детлофа фон Вінтерфельдта та капітана Ернста Ванзелова стоять під договором, який ті зараз підпишуть.
А Маттіас Ерцбергер зупинився перед маршалом і після ледь вловимої паузи сказав:
Панове! Райхсканцлер принц Максиміліан Баденський уповноважив нас підписати текст перемиря.
Вам відомі умови? запитав Фердинанд Фош.
Яволь!
Тоді прошу поставити свої підписи!
Статс-секретар сів за стіл навпроти Фоша. Особистий секретар маршала поклав перед ним договір. Ерцбергер не став вкотре читати текст перемиря, що зовні скидалося на повну і беззаперечну капітуляцію Німеччини, адже вона зобовязувалася звільнити захоплені нею території Бельгії, Франції і Люксембургу, а також Ельзас-Лотарингію, вивести свої війська з Австро-Угорщини, Туреччини і Румунії, звільнити лівий берег ріки Рейн. Вона погоджувалася на перетворення правого берега Рейну у нейтральну зону. Бухарестський і Брестський договори анулювалися. Німеччина видавала союзникам 150 тисяч вагонів, 5 тисяч автомобілів, 5 тисяч одиниць важкої артилерії, 1700 літаків і ще багато чого, про що Ерцбергер не хотів згадувати.
Він не роздумуючи поставив свій розмашистий підпис навпроти свого прізвища і звільнив місце для графа фон Оберндорфа.
Коли розписався останній з них, капітан Ернст Ванзелов, французький офіцер поклав текст договору спочатку перед англійським адміралом, а вже потім перед Фердинандом Фошем.
Панове! Маю честь оголосити, що Перша світова війна закінчиться рівно через пять годин і пятдесят хвилин. На всіх фронтах об одинадцятій годині припиняться військові дії, сказав Фош.
Німці поклонилися і у супроводі офіцера з особистих доручень залишили вагон. Коли за ними закрилися двері, адмірал Росслін Вемміс задумливо промовив:
Чотири роки, три місяці та одинадцять днів! Цікаво, приблизно відомо, скільки загинуло?
Підраховують, але число може сягнути десяти мільйонів, відповів Фош. Ще ніколи не було такої жахливої війни! І, сподіваюся, більше ніколи і не буде!
Він деякий час помовчав і добавив:
Хочеться сподіватися!
Тут у вагон повернувся офіцер для особистих доручень.
Пане маршал! Пане адмірал! Репортери чекають для знімки! повідомив він.
Маршал Фош зітхнув.
Треба йти, адмірале! сказав він. Хоч як я і не люблю подібний офіціоз, але нічого зробити не можу. Це вже історія, і ми її творимо.
Фош якось зразу відкинув від себе урочистість, з якою говорив ці слова, і просто сказав:
Потрібно одягти шинель. Надворі мрячно.
Вони вийшли з вагона на вологе повітря. Над лісом клубився сірий вранішній туман, ще не підсвічений скупим листопадовим сонцем.