Всего за 129 руб. Купить полную версию
То ти вже знаєш? здивувався Карчун. Швидко ж вони впоралися.
Джерманкет здивовано поглянув на Карчуна, не зрозумівши його останніх слів.
Ну, то до завтра.
Бувай, коте.
Великий вибух
Наступного ранку кішки почали збиратися біля котячої скелі. Їх була неймовірна кількість, адже хлопці-коти добре постаралися й запросили геть усіх.
Треба їх якось організувати, здивовано роздивляючись силу-силенну кішок, промовив Джерманкет.
Навіть не уявляю, як то зробити, почухуючи себе задньою лапою за вухом, відповів йому Шерпон.
А нехай вони співають!
Співають?
Джерманкет видряпався на котячу скелю і прокричав на весь голос:
Слухайте мене уважно!
Няв, хором відповіли коти.
Сьогодні матимемо нагоду обговорити з людьми наші з ними стосунки, які стають дедалі нестерпнішими з їхнього боку.
Няв! загорлопанили коти. Де наша рибка, де молочко, де сирочок зі сметанкою?!
Тихо, тихо, почав заспокоювати їх Джерманкет. Ось про це ми й поговоримо з людьми. Тільки будьмо спокійними й організованими, бо коли кричатимемо, то точно ні про що не домовимося. Тому йдемо до людей вже зараз, а щоб не сваритися, то співаймо на ходу. Нумо, Шерпоне, заводь нашу улюблену пісню!
Шерпон гордо вийшов наперед та гучно завів:
Оближи свій хвіст і не сумуй,
В тебе в животі вже не бурчить,
І на мишу більше не полюй,
Хай сама до тебе прибіжить
«Хай сама до тебе прибіжить», підхопили інші коти.
Хорепан підбіг до Джерманкета і запитав:
Що то він співає?
Вперше чую, здивовано відповів той. Але що вже поробиш, треба підспівувати.
А Шерпон, випнувши груди, виводив дедалі гучніше:
В тебе гострі вуха, тонкий нюх,
Ти красивий, наче суперкіт,
Знає і людина, і віслюк,
Прикрашають кішки увесь світ.
«Прикрашають кішки увесь світ, няв!» надуваючи щоки, підхоплювали ті, що крокували за солістом.
І ось вся ця катавасія наблизилася до центральної площі селища, де на них вже очікував людський натовп, підігрітий до суворої розмови розповідями Неоли та Хілюна.
Ти ба, розспівалися, крізь зуби промовила пані Неола й сплюнула.
Незабаром на площі й прилеглих вулицях і яблуку ніде було впасти так щільно стояли люди й коти. Повітря сколихували вигуки та нявчання, що зливалися воєдино. Цей лемент нарешті перекричав суворий голос сільського голови Корчуна:
Шановне панство, прошу тиші!
Усі враз заспокоїлись, і Карчун повів далі:
Сьогодні розглянемо поведінку кота, який звинувачується в скоєнні злочину!
І знов здійнявся галас.
Шерпон, який до цього незворушно наспівував собі під ніс: «І на мишу більше не полюй, хай сама до тебе прибіжить», ойкнув і нарочито недбало запитав:
Ти ба, який то котяра злочин утнув?
Він ще насміхається! підскочила до нього Неола. Та це ж ти, скотиняко, мою курку хотів поцупити!
Шерпон від несподіванки притиснув вуха до голови, накрив їх передніми лапами й почав поволі відсуватися назад, ховаючись від оскаженілої бабці.
Та я що? Я нічого, кліпав він очима. Лишень повечеряти хотів. Хіба коти не мають право на їжу?
Мають право. Мають! заверещали коти. Їжу! Їжу! Вимагаємо право на їжу!
Та він її вкрасти хотів! закричала у відповідь Неола. Грабіжник, крадій!
Крадій! Крадій! підхопила людська юрба. Коти-крадії! Коти-крадії!
Та ви що! обурився Джерманкет. Ми вам мишей ловимо, створюємо вам затишок, прикрашаємо цей світ собою. А ви, невдячні, таке собі дозволяєте.
Гей, хлопче, промовив голова селища Карчун. Говори, та не заговорюйся. Ми, люди, вас, котів, утримуємо. Даємо житло, годуємо, гріємо, терпимо. Але зараз важкий рік. Неврожай. Люди голодують. Тож і вам треба трохи потерпіти, їсти менше.