Бедфорд хижо примружував свої пташині сіро-зелені очі: Франції вже не існувало. У французів залишалось жалюгідне Буржське королівство та слабкий принц, сповнений сумнівів.
Після того як Дюнуа розповів про останні дні його величності в порожньому палаці Сен-Поль, новий король Шарль впав у справжню істерику. Він знав, що мав вийти до придворних, що зібрались у залі Палацу правосуддя в Пуатьє. Та він занадто добре памятав, що в тій залі було встановлено дві статуї: батька-короля, що позбавив його спадку, та матері-королеви, що своєю поведінкою збезчестила його, навіки поселивши в його полохливому серці сумніви. І Шарлю здавалось, що вони аж свердлять його своїми камяними очима. Чи справді він має право на французьку корону? Не годину і не дві він змусив придворних чекати. Його тещі, королеви Йоланди, не було поруч, вона повернулась у Бурж до дочки, тож ніхто не міг розважливим мудрим словом заспокоїти принца.
Коли ж нарешті Шарль зявися в залі правосуддя, Тангі дю Шатель, зневажаючи етикет, закричав:
Король помер! Хай живе король Шарль! Сьомий цього імені, якого нам дав Бог!
Хай живе король! тричі повторили всі присутні, впавши на коліна.
Двір повертався до Шинона, королева Йоланда, отримавши звістку про смерть старого короля, поквапилась назустріч двору свого зятя. Нарешті вона мала добру звістку для нього: молода королева Марі при надії. Хіба ж не добрий знак?
* * *Ізабелла бачила рідного брата вперше за півроку. Проте різкий роздратований погляд Дюнуа зупинив її щирий намір кинутись йому на шию.
Жане, жалісно озвалася Ізабелла, вже зрозумівши, що зараз добряче отримає на горіхи.
Мадам, я лише три дні при дворі, та вже вдосталь наслухався огидних пліток.
Жане зойкнула Ізабелла, на її чорних із золотавими смужками очах затремтіли сльози.
Що ви собі думаєте, мадам, моя сестро? Ваша поведінка ганьбить честь родини! Вас представили до двору, аби дбати про родинні інтереси, а не крутити романи. Найпростіше, найшвидше це зруйнувати репутацію жінки, а назад уже вороття немає. Жоден шляхетний чоловік не захоче вас узяти заміж, а у нас немає великого посагу, аби він закрив очі на поговір! Я хочу, щоб ви негайно припинили будь-які стосунки з молодим Вандомом!
Я кохаю його, крізь зуби відказала Ізабелла із впертістю, яка Дюнуа була добре відома.
Кохання завелика розкіш для дами вашого походження, мадам. Ваші почуття нікого не обходять. Ви з тринадцяти років при дворі, мали би навчитись опановувати себе та усвідомлювати свій обовязок. Родина рано чи пізно обере вам нового чоловіка, а я хотів би бачити від вас ту ж покірність, яку виказала наша сестра Маргарита, коли поїхала до Бретані. І наш брат, герцог Орлеанський, я впевнений, хотів би.
Від згадки про Маргариту Ізабелла вже не змогла стримати плачу. Відтоді, як її зведена сестра десятилітньою дівчинкою, і сльозини не зронивши, поїхала до володінь герцога Бретонського, Ізабелла почувалася надзвичайно самотньою. Дюнуа, як і кожен вояк, у глибині душі ніяковів від жіночих сліз. Голос його стенувся, і він продовжував значно мякше:
Я ваш брат, Ізабелло, я люблю вас, і в мене нікого ріднішого за вас не залишилося. І те, що я зараз маю розмову, щоб отямити вас, а не надавати ляпасів і не відправити до монастиря, має впевнити вас у моїх добрих намірах та щирості. Гадаю, що наш покійний брат Філіпп де Вертю у цій ситуації не добирав би слів.
Жане, ви не розумієте, він кохає мене
Дюнуа важко зітхнув. Ніколи в житті він не подумав би, що його амбітна розумниця-сестра перетвориться на закохану дурепу.
Ізабелло, вам давно не дванадцять років, ви мали би зрозуміти, що чоловіки кажуть одні речі, а роблять інші, часто називаючи коханням свої бажання. Адже жінки хочуть чути про кохання! Він не може із вами одружитися. Він хоче, аби ви були його коханкою. Подивіться у люстерко хто б не хотів? Та ви маєте бути розумнішою. Ви маєте покинути Вандома. Коли вже у вас забракло розуму та спритності тримати все в таємниці, ці стосунки не роблять вам честі. Ваш сповідник мав би нагадати вам. А коли ви вже зізналися сповіднику, то це, безперечно, донесли королеві Йоланді. Не плачте. Це все марно. І у вас немає вибору. Ви перш за все маєте дбати про інтереси родини. Наші брати досі в полоні. На щастя, листи до Лондона йдуть довго. Коли наш брат, герцог Орлеанський, дізнається про ваші любязності з молодим Вандомом, я напишу, що це все вигадки наших ворогів. Ви зрозуміли мене, мадам?