Євка бігла щодуху й бачила, як постать відкрила одну полу плаща. Вона чкурнула під довгий полог, і рука юнака вмить огорнула її, ховаючи від переслідувача. Отак, загорнені, вони спустилися вниз і зачаїлися в ямі під коренем.
У руці її рятівника блиснув знайомий татарський ніж.
Не треба! прошепотіла вона. Давай краще нишком втечемо. Он там є спуск до води.
Він не відповів. Почулися голоси схоже було, що на галявині знялася справжня буча, і до Сеньо приєдналися інші парубки, бажаючи провчити незнайомця в плащі та непокірне дівчисько.
Так само прикриваючись темним пологом до пят, Амір устав, піднімаючи за собою і Євку. Кивком він указав на спуск до річки, і незабаром вони вже сиділи під кущем на іншому боці Віти, сушачи мокрі ноги та здаля спостерігаючи за переполохом.
Плащ тепер лежав розстелений на землі. Євка сиділа біля Аміра й розгублено мовчала. Той теж не зронив і слова, тужливо вдивляючись у віддалені вогні.
Ти, певно, тепер думаєш, що я легковажна, нарешті порушила тишу Євка.
Чого б це мені про тебе думати? відповів Амір, гмикаючи. Але врахуй, що і я сам прийшов сюди, стояв і спостерігав. Це теж якось не вельми шляхетно.
Євка засміялася.
Я нікому не скажу, підморгнула вона.
Як тобі після цього буде? Ну серед своїх? хриплий голос Аміра лунав тихо, ніби шум води.
Не гірше, ніж завжди, відповіла Євка. Думаю, вони не посміють мені нічого вчинити. Певно, парубки зрозуміли, що ти панич. Ілля вже одного разу перед ними заступався за мене
Ілля?.. Амір насупився, і Євці здалося, що вона бовкнула зайве.
Він знову дістав з-за халяви чоботу ніж тонкий і злегка заокруглений на кінці, у оздоблених виткими східними орнаментами піхвах.
Розкажи мені про свій клинок, перевела розмову дівчина, лягаючи на спину й закладаючи руки за голову.
Амір відрізав ним із куща довгу патину й почав із неї щось вистругувати.
Це пчак. Його подарував мені один вельможний татарин із Бахчисарая торік, коли ми з мамою їздили на Бабин торжок до Києва, вона зустріла там старого приятеля свого батька. Цей ніж ніби згадка про те, ким я є насправді.
І ким ти є насправді?
Євка так само дивилася в небо, але вона помітила, як погляд Аміра ковзнув по її обличчю.
Ти така потішна! раптом розсміявся Амір, лише зараз розгледівши червоні калинові щоки Євки. Це так ти своїх парубків зваблюєш?
Євка легенько стусонула Аміра ногою, а той так само легко стусонув її у відповідь, сміючись.
А ти, виявляється, вмієш сміятися, тихо помітила Євка, заплющуючи очі.
Я сміявся вже вчора. Із Марти. Мені сподобалося, знизав плечима він.
Смійся частіше, ти так стаєш схожим на людину.
Євка не розплющувала очей. Її схиляв сон. Хвилі Віти, що налітали на берег, заколисували. Десь далеко защебетали нічні пташки.
Амір не відповів. Він і далі продовжив точити свій патичок і тужливо озиратися на повний місяць.
Зранку Євка прокинулася від того, що зробилось прохолодно, а на волоссі випала роса.
Вона підвела голову й озирнулася. Амір мирно сопів під боком, укритий краєм плаща. «От тобі й притули», посміхнулася Євка, підводячись.
Світало. Десь за річкою здіймалася рожева заграва, розмальовуючи чорні з ночі дерева в яскраві денні кольори.
На стерні за річкою підпадьомкала перепілка, а в небі над нею кружляв самотній кібець.
Торкнувшись плеча Аміра, Євка посмикала за сорочку.
Прокидайся. Тебе шукатимуть у палаці!
І доки Амір устиг розплющити очі, вона вже вскочила в черевики та побігла вниз, до своєї хати.
Гарна дочка, що всю ніч невідомо де гуляла! Чесна! гаркнула мати на порозі.
Так у притули всім світом грали. Як же мені в хаті сидіти? жваво відповіла Євка, прямуючи до криниці, щоб нарешті змити червоні від калинового соку щоки.
Оленка схопила сестру за руку та, кивнувши Райці, потягнула Євку за хату.
Хто то був?
Із ким ти ходила?
То правда був панич? Котрий із них?! навперебій зацвірінькали, мов горобці, старші сестри.
Євка відсторонила Оленчину руку.
Ви знали! Ви обидві знали, що Іванко приведе Сеньо спати зі мною, і ви навмисне потягли мене до калини! мало не викрикнула Євка, ледь стримуючи свою лють.
Та ми ж хотіли, як краще, сестрице! затараторила Райка.
Ми хотіли тебе розважити! Звідки ж ми знали, що в тебе з паничами Хіба ж ми думали, що на тебе хтось не кривий і не косоокий бодай гляне!