Іванко двічі зачіпав її, тягнув танцювати, але Євка пручалася.
Нога в мене болить, підвернула, ледь ступаю, лукавила вона, бо нога сьогодні вже майже її не тривожила.
Роздивляючись танцюристів, обмащених калиною дівчат і розпащілих хлопців, Євка помітила чужого юнака, не з їхньої громади, що час від часу позирав на неї. Цибатий і сутулий, він весело вистрибував, незграбно рухаючи ногами та підсвистуючи.
Вечоріло, і хлопці дістали ще горілки. Євка випила другу чарку й швиденько закусила гіркою ягодою просто зі свого вінка.
Гратимемо в притули! раптом сказав хтось із хлопців.
Дівчата кинулися врозтіч. Не кожна була готовою грати в притули, та й для дівочої честі годилося вдавати, що тікаєш, навіть якщо дуже кортить до когось притулитися. Та деякі дівки й справді повтікали додому, інші ж не посміли, навіть якби й хотіли втекти, бо потім уся парубоцька громада засміє. Євка втекти не змогла хлопці затримали.
Усі стали навколо багаття хлопці навпроти дівчат. Вогонь підсвічував налякані обличчя, хтось задрижав чи від холоду, чи від страху.
Звичай каже, раптом заговорив Іван, для гарного гостя гарний шматок! Перед тим, як ділитимемося, хто з ким спатиме, наш товариш Сеньо із Гнатівки обере собі дівчину першим. Памятаймо, що дівчина відмовити не може, бо відмовляти гостю гріх!
Усі завмерли, дивлячись, як Сеньо виходить уперед. Дівчата сторожко перезирнулися ніхто не хотів притулятися до незнайомця, та ще й такого дивакуватого. Сеньо всміхнувся й повільно пройшов між дівчатами, вдивляючись в обличчя.
Ось цю хочу! нарешті сказав він, тикаючи пальцем просто в груди Євки.
Та не піду я! спробувала відсторонити його палець вона.
А хто тебе, небогу, питатиме! встряв Іван, підштовхуючи її зі спини. Звичай є звичай! Чи ти хочеш наше село осоромити?
Євка озирнулася на всіх. Дівчата раділи, що чужинець обрав не їх. Іванко якось хитро мружився. «Мстився», зрозуміла Євка. І Оленка про це знала! Євка знайшла її поглядом та спокійно всміхалася й навіть підбадьорювала:
Іди, сестро, не бійся!
Від нього тхнуло самогоном і потом. Його дрібні, глибоко посаджені очі були затуманені, долоні вологими й слизькими. Страшенно хотілося випручатися й бігти геть, але парубок вів її по леваді, тримаючи за плечі. Потім легко штурхонув у спину під копицю сіна і, поставивши руки в боки, нетверезим язиком пробелькотів:
Спатимемо тут!
З іншого боку копиці почулося шарудіння то вмостилася вже інша пара. Чому Оленка їй нічого не сказала? Чому вмовляла йти сьогодні?
Чужинець ліг до Євки під копицю, повертаючись на бік, обличчям до дівчини. Євка виставила наперед руки, з-під лоба зиркаючи на Сеньо:
Лише через сорочку! попередила вона. Зрозумів?
Та зрозумів я, що ти дівка гонорова! засміявся хлопець. Через сорочку, так через сорочку. Чого ти бєшся, як риба в ополонці. Попустися й лягай мирно.
Парубок узяв її за плечі й міцно притулився до неї, обіймаючи та водячи руками по спині, де ще відчувалися сліди від нещодавніх різок, і внизу, по сідницях.
Дівчині хотілося вирватися. Вона подумала про вчителя й про те, що він, учена людина з міста, не схвалив би таких дикунських сільських звичаїв. Сеньо поклав долоні на її маленькі груди й боляче стиснув. Його руки рухалися вниз, до живота й нижче.
Євка багато чула про притули. Чула, що всі дівчата до заміжжя через них проходили, лише котрійсь щастило самій обрати собі парубка. Іншим щастило менше, і після притул вони нерідко лишалися покритками й мусили все життя жити в соромі.
Євка відчула тугий прутень на своєму стегні. Довгі пальці Сеньо підіймали поли її сорочки.
Я ж сказала, без цього! Думаєш, якщо заїжджий, то все можна?!
Та не казися, нічого тобі не зроблю. Так, пограємося трошки
Де й узялися сили. Євка з усієї люті відсторонилася й ударила Сеньо коліном у пах. Той завив від болю, відпускаючи дівчину.
Вибігши на відкриту галявину, підсвічену місяцем, тут і там вона бачила інших дівчат і хлопців по парах хто під копицями, хто просто на траві. Її ніхто не порятує, треба було бігти до дерев і ховатися в яру, доки Сеньо не оклигав.
Вона озирнулися в бік яру, обрамленого вербами, і десь під серцем озвалася надія. На фоні підсвіченого зорями неба стояла постать, закутана в плащ. Ця постать здалася їй знайомою довге розтріпане волосся, широкі плечі, струнка постава Не розмірковуючи більше й миті, вона побігла до тієї людини, відчуваючи, що за нею, здіймаючи ґвалт, біжить її розчарований любасик.