Церква височіла на самому узліску, за яким починалася широка балка. Євка добре знала лісові стежки, тож, не відпускаючи Яреминої руки, чкурнула вниз, ховаючись під стовбуром нахиленого до землі дерева.
Діти важко дихали, прислухаючись. За ними ніхто не йшов.
Ти така смілива, нарешті спромігся сказати Ярема, поволі зводячи на Євку очі.
Ой, ну а що лишалося робити, ніби виправдовуючись відповіла та, втупившись у свої запилені босі ноги й ніби щось там колупаючи.
Було ніяково. А ще було дуже страшно повертатися.
Умієш тихо ходити? Нам треба обійти церкву з іншого боку. Думаю, твої сльози вже висохли. Обітрись рукавом.
Ярема послухався, насухо витираючи всіяні рудими веснянками щоки.
Як спитають, де був, скажеш, що загрався й не помітив, як відійшов далеко. Ось тобі палиця. Уяви, що це твоя шаблюка. А тут, у балці, до речі, живуть чорти, моторошним голосом сказала вона, зводячись на ноги. Страшно?
Хлопчик згідно кивнув.
Не бійся, ти ж лицар. У тебе й шаблюка є! Ходімо, лицарю!
Нагорі жваво грала музика й дзвеніли чарки з горілкою. А сюди, донизу, долинало лиш відлуння свята. Було так тихо, ніби в іншому світі. Діти пробиралися крізь чагарники, перестрибуючи через рівчаки та обламуючи сухе гілля, щоб розчистити шлях.
Тут так
Лячно?
Ні Гарно. Мені тут із тобою подобається більше, ніж там, нагорі
Знаю, посміхнулася Єва. Я сама люблю тут гуляти. Коли зовсім нестерпно стає, я втікаю сюди. А люди бояться цього місця, наче проклятого, тому мене тут ніколи не шукають. Кажуть, тут живе нечистий з рогами, але цить, нікому про це не кажи!
Вони обійшли пагорб, на якому стояла церква, і поволі підіймалися вгору.
Ось він! крикнув хтось з-за дерева.
Це був Амір. Такого холодного й безжалісного погляду Євка не бачила ніколи в житті. І хоча Амір був однолітком Євки, але вдвічі сильнішим. Його спритне вишколене тіло рухалось по-котячому гнучко та беззвучно, тож Євка й незчулася, як він схопив її за запясток, витягуючи за собою нагору.
Як ти смієш викрадати панича? гаркнув на неї юнак.
Музика стихла. Усі принишкли.
Боженьки, і двох тижнів не пропрацювала, як уже в халепу влізла! Я так і знала, так і знала! Горенько яке! зарюмсала Стешка.
Мамо, мовчіть, наступила їй на ногу Хведора.
Вона не винна, ми просто гралися, показав на свою палицю Ярема, але його швидко відвели вбік до няньки.
Що це за пустощі такі? звернувся до Євки пан Антанас Вітовський.
Ми просто бавилися, не сміючи підвести очі, відповіла Євка.
Бавилися? Мій син зникає бозна-куди, повертається весь брудний, у пилюці, порізаний ожиною, а ти кажеш, що ви просто бавилися?
Євчині губи пересохли. Вона злегка їх облизала й відчула в роті солоний присмак крові. Усі дивилися на неї. Усі, і навіть учитель. Як він на неї дивився жалісно чи байдуже? Євці забракло сміливості підвести очі й побачити. Вона топталася на місці, прикриваючи клаптем сорочки розідране ожиною коліно.
Думаю, десять ударів батога тобі вистачить? І щоб я тебе в палаці більше не бачив!
Тату! викрикнула Марта.
Вона була вбрана, наче лялечка, у рожевій сукенці, шовковій хустці й щедрих намистах. Очей не відвести.
Марта закопилила губу:
Тату, я не хочу іншу челядницю. Я хочу цю.
Євка не знала, радіти їй чи сумувати. Але від здивування незчулася, як підвела на Марту очі.
Ну пан Вітовський роздумував. Тоді нехай буде дванадцять канчуків[6]. А завтра на світанку, щоб ти вже була в покоях панночки! І щоб навіть близько не підходила до моїх синів. Побачу власноручно прибю! Починайте.
Один із панських пахолків узяв батога. У натовпі зашепотіли:
На Святого Спаса Боже борони!.. Зовсім пан із глузду зїхав чинити таке в празник
Євку відвели до берези, що росла за церквою.
Батьку, не треба тихенько почав скиглити Ярема, але було запізно.
Батіг дзвінко залящав у повітрі та боляче впився в спину Євці, розриваючи полотно сорочки.
Матінко Божа, за що ж ти нас, грішних, так караєш? заголосила Стешка, але в ноги пана так і не кинулася.
Ніхто з рідні не кинувся. Усі стояли й дивилися, як батіг, у черговий раз прорізаючи повітря, лишає слід на Євчиній спині. Та мовчала, лише злегка здригаючись. Вона закусила рукав, як вчила її колись сестра, і мовчки терпіла. Було гірко нести покарання за всіх. Боляче, соромно, нечесно