Як що, так відразу Косою! згадав фразу з «Джентльменів удачі»!
Мені треба було пірнати в крижану воду з маскою, трубкою і ластами, щоб знайти шматки бронзового ідола на дні. Гідрокостюма і акваланга у мене не було. Тоді ще дайвінг не був поширений.
На вулиці мінус двадцять. У воді плюс нуль. Річка вже місцями взялася льодком.
І треба було поспішати! У великій родині хайлом не клацай!
Таких як ми шустриков в нашій ельне (злодійському районі) навалом. Півміста відсиділо, півміста охороняє чи буде чалиться
І я врубався в цю тему зі всією серйозністю, з усією відповідальністю
Ми розвели на березі багаття, з собою взяли кілька пляшок горілки для моєї «реанімації»
Підірвали пару тротилових шашок, щоб скресла крига. Але від вибуху «імператор"з дна не сплив!
Я випив склянку, попльовував на руки і у вовняному спортивному костюмі поліз на дно!
Лазив, лазив, нишпорив, нишпорив Мацав через водорості лижною палицею дно.
Вилазив погрітися біля багаття «вогняною водою» і знову в забій
І мій спортивний азарт був винагороджений!
Ми почали підйом цих шматків наверх. Потім погрузили в причіп і відвезли куди треба А що було потім, я розповім пізніше!
Строк позовної давності ще не минув! Але якщо б не «розчленований» бронзовий імператор, не бачити мені стартового капіталу як своїх вух! А так виринув і реально піднявся! Від душі!
А то б зараз останній хрін без солі доїдав! І імператора підняв!
А «Копчений» тепер власник металургійного комбінату
Кому потрібні рейки? Підженемо!
1997 рік
Буйок з ріжками
«Гойдається на море буй
До нього пливе якийсь дядько
Він довго плавав у буя
Але не знайшов там ні кого»
Цього літа я був на практиці на Чорному морі, між Геленджик і Новоросійськом.
І ось, як-то у вихідний катаюся в бухті на водному велосипеді з подругою Велосипед взяв напрокат на пляжі.
Сонце засліплює, відбиваючись від морської поверхні. Вода смарагдова! Дівчина в самий раз! Все по розуму!
І потрібно!
Ми катаємося. Я педалі кручу, кручу зі скрипом. Швидкість невелика, особливо проти хвилі важко йти
Як кінь педальний!
Раптом бачу: якісь хлопчаки, теж на водному велосипеді, наблизилися до іржавої-прержавому буйка з ріжками, порослому мідіями І буйок до того ж весь у водоростях заплутаний!
Пацани плавали біля буйка і вже хотіли залізти на нього і пригнати до берега
І тут у мене всередині все похололо!
Це була глибоководна магнітна міна, яка з часів війни закріплена на тросі стирчала у воді. Вона призначалася для великих суден і субмарин. А тут після шторму іржавий трос обірвався!
Я закричав хлопцям, щоб вони негайно відпливли від цього смертоносного «кульки» і терміново відправив їх з моєю подругою на берег, викликати саперів з порту.
А сам повернувся охороняти небезпечну зону, щоб яке-небудь судно не наблизилося і не вибухнуло.
Сапери прибули на катері години через два. Я, звичайно, запарився без води на цьому водному велосипеді. Вітром мене і бомбу віднесло на кілометр в море. Сапери висловили мені подяку за цей «буйок з ріжками».
Вони відтягли його на глибину, подалі від берега, де і підірвали його.
Від вибуху піднявся водяний стовпчик метрів на сто, а хвилі пішли метра в три заввишки, як маленьке цунамі! Але ми це все вже спостерігали з берега. Задоволені й щасливі!
З тих пір я відзначаю цей день як свій другий День Народження!
Орден мені ніхто не дав. Ну, гаразд! Лише б не було війни!
Коли я отямився, що потрібно здавати взятий напрокат велосипед (а була погодинна оплата і я в заставу залишив паспорт), то виявилося що мені не вистачить грошей заплатити за минулі годинник! І господареві було наплювати на мої розповіді про міну в бухті!
Довелося викликати міліцію, щоб він віддав мені паспорт!
Ну, гаразд! Лише б не було війни!
1986 рік
Одна п'ята країни
А чого ж вони роблять, коли вони нічого не роблять?
Одна п'ята населення країни у нас ще не працює (діти і інфанти до сорока років)
Одна п'ята країни вже не працює (пенсіонери та інваліди)
Одна п'ята країни не працює і навіть не робить вигляду, що працює