Клята москальска мова?
За тих, хто там! Хлопці, не стріляйте в своїх!
Я, як людина, що має російське і українське коріння, несу відповідь за те, що діється на моїй Україні!!! І я плачу!
«Оженівся дурний, та взяв біснувату
Та не знали, що робити-підпалили хату» українське прислів'я.
Хай живе та квітне Україна! Росіянин з українцем неподільні!
Клята москальска мова? (Епізод перший)
У 2001 році з нами на пляжі в Криму весь день купалися туристи із Західної України (судячи з номерів автомобілів Івано-Франківськ).Одна жінка і дитина відрізнялися особливо білою шкірою, зовсім не зворушеною засмагою. Проте вони перебували на пляжі протягом усього дня. Ближче до обіду я, по докторській доброті, підійшов до них і говорю на суржику:
Шановна пані! Вибачте мене! Але вам і дитині потрібно вже ховатися в тінь!
Так як шкіра у вас і дитини вже рожева Інакше до вечора будуть проблеми: все покриєтеся бульбашками! Будь ласка!
Пожалійте немовляти!
Жінка пирхнула як кінь, показавши повну відсутність інтелекту. Потім вона харкнула в мою сторону і заявила:
Я вашу кляту москальску мову не розумію!
Всі дні, що залишилися ми їх більше не бачили Напевно, вони лікувалися всією сім'єю від сонячних опіків В принципі, покарання для неї справедливе. Але дитину шкода!
Не потрібно нас дурити. (Епізод другий)
На роботі на швидкій допомозі в Москві пізно вночі мене викликали до полковника російської армії. Він виявився уродженцем Східної України, з Донбасу. Я купірував йому напад миготливої аритмії, запобіг інфаркт. Поки я з ним якшался, його паночка-Жінка все коментувала мої дії і поведінку чоловіка, як стурбована Вона мені цілком сповідалася. За рахунок чоловіка паночка все життя не працювала ніде жодного дня!
Живучи в трикімнатній квартирі, в центрі Москви вона залишалася ще незадоволеною всім!
Ця паночка-полковничиха стала ділитися зі мною враженнями і спогадами. Як вони жили в дитинстві на Волині (Західна Україна) в хатах із земляною підлогою, разом з худобою, топили хати коров'ячим і козячим послідом, харчувалися Лободою. Вона згадувала як їх розстрілювали фашисти Під моїм гіпнозом полковничиха розговорилася і тепер злобно косилася на свого чоловіка, що приносить їй занепокоєння. Вона тикала в нього пальцем і сердито бубоніла: Не треба нас дурити! Шкірний по-своєму з розуму сходити!
Ось ми їх, східних, ненавидимо люто! Бо, дюже злі! Як вовки! Поганці!
Я запитав її:
Як це? Я вас не розумію! Та я сама звидкеля? з Західної України родом, а він-зі Східної! відповіла його жінка. Він теж українець! продовжувала жінка. Але ми їх, східних, ненавидимо! А за що? запитав я. Тю! А ви не знаєте? Та тому, шо у них у мові дюже багато москальських слів! відповіла паночка.
Гастролі цирку. (Епізод третій)
«У кого е злість, тієї своє серце ість»
У 1993 році в Криму був з гастролями український цирк. Циркачі всі з Західної України. Жили всі вони по приватних квартирах. Кілька людей жили в нашому дворі. Це були силові жонглери, акробати, клоуни..Я неодноразово з ними сиджував, ми часто випивали, труїли Анекдоти теплими кримськими вечорами. В якийсь вечір, на тлі сильного підживлення (а пили ми самогон трилітровими банками в спеку!) я запропонував: Панове! Будьма!
А якщо Росію та Україну знову об'єднати!
Та й додати б Болгарію, Югославію, Румунію і Грецію до купи?
Адже ми ж всі православні брати!
Я дюже переживаю за розвал СРСР! Як кинджалом по серцю! Це не справа!
На мої крамольні промови наші циркачі відповіли: А ми вас ніколи братами не вважали!
Ще з часів Тараса Шевченка Ви нас зі своїм царем обкрадали і гнобили!
А ми вас всіх годували, дармоїдів, клятих москалів!
Ви каталися на шикарних автомобілях і жили приспівуючи. Всі наші дівчата їдуть до вас працювати повіями і доглядальницями! А хлопці наймитують водилами і світла білого не бачать! Ми вас ненавидимо, хоч ви і українці, а що живете у москалів?
І їх понесло, і понесло! Так, подумав я. про союзну державу з цими господарями не може бути й мови!
Я тільки не зрозумів свій зв'язок з російським царем!
Незважаючи на цю розмову, я не раз приходив в цирк на вистави з сином. Ми сиділи в першому ряду і нам все дуже сподобалося. Але після цієї розмови на серці залишився важкий, дуже важкий осад