Ну, ми й пішли я, Скукум Джім та Калтус Чарлі. Та всі й запаколили по займанці на тому Золотому Дні. Назад ми йшли Бонанзою, я думав, чи не траплю на лося. Дорогою спинилися зварити їсти й спочити. Я ліг спати, а Скукум Джім надумався й пішов брати проби. Він там у Гендерсона надивився, як воно робиться. Копнув під одною березою та й промив у мисці ядряного золота зразу більш як на долар. Розбудив мене, я пішов копати й копнув на два з половиною долари за раз. Отоді я назвав той струмок Бонанзою, ми позабивали паколи та й гайда сюди робити заявки.
Кармак обвів очима всіх довкола, ніби питав, чи повірили вони йому. Але всі, як і перше, кліпали на нього глузливо опріч самого Буйного Дня, що пильно дивився на Кармака ввесь час, поки він оповідав.
А скільки тобі заплатили Гарпер і Ледю, щоб ти збив бучу? спитав хтось.
Та вони й не знають нічого про це, відповів Кармак. Кажу вам щиру правду, за годину я намив три унції.
Ось воно, це золото! сказав Буйний День. Ще раз кажу вам, хлопці, ніхто досі на Юконі такого не знаходив. Гляньте-но, яка в нього барва.
Правда, трохи темніше, погодився Кучерявий Піп, але що з того? Може, він поносив із ним у гамані кілька срібних доларів? Знов же, коли там справді що є, то чому Боб Гендерсон не квапиться сюди із заявкою?
Таж він лишився на Золотому Дні, пояснив Кармак. Ми знайшли золото, уже як поверталися.
На відповідь пролунав регіт.
Хто йде в компанії зі мною? Я завтра виряджаюся човном на цю Бонанзу, сказав Буйний День.
Ніхто не відгукнувся.
Тоді, може, хто з вас візьметься приставити мені тисячу фунтів припасу? Плачу наперед готівкою.
Зголосилися Кучерявий Піп і Пат Монеген. Буйний День, за своєю звичкою, не гаючись заплатив їм наперед за приставку, розрахувався за куплені харчі й залишився з порожньою торбинкою. Він уже рушив був до дверей, коли раптом вернувся.
Знову щось серце вчуло? спитали його.
Авжеж, учуло. Цієї зими на Клондайку добре платитимуть за борошно. Хто мені позичить грошей?
У ту ж мить кільканадцятеро чоловік, що не схотіли пристати до його непевної виправи, простягли йому свої торбинки з золотом.
А скільки вам треба борошна? спитав комірник Аляскинської торговельної компанії.
Зо дві тонни.
Торбинки з золотом не потяглися назад, хоч їхні власники пирснули образливим реготом.
Що ж ви робитимете з двома тоннами борошна? спитав комірник.
Синку, ви в цім краї ще недавно і не знаєте його так уздовж і впоперек, як я знаю. Поставлю завод квасити капусту й виробляти ліки проти лупи в голові.
Напозичавши грошей у всіх, хто йому давав, Гарніш найняв ще шестеро чоловік, щоб приставили борошно, заплатив їм наперед і знов залишився з порожньою торбинкою і в боргах по шию.
Кучерявий Піп у комічній скрусі схилив голову.
Ні, ти мені таки скажи, що ти робитимеш із тим борошном?
Скажу, а чого ж! Це простісіньке діло. Моє серце вчуло три речі. Буйний День почав рахувати, загинаючи пальці: Перше на горішньому Юконі має відкритися велике золото; друге Кармак уже його відкрив; третє це вже не прочуття, а щось певне: коли перше й друге правда, то борошно піде в гроші, ціна на нього підскочить аж до неба. Як я вже думаю поставити на ті двоє прочуттів, то чом же не поставити й на третє? Коли я вгадав, то цієї зими борошно продаватиметься на вагу золота. Кажу вам, товариші, коли карта йде, грайте на всі заставки. Що вам із талану, як ви не вмієте його загнуздати? Але якщо загнуздали то вже поганяйте! Я цілі роки чекав у цій країні, коли моє серце зачує справжню карту. Ось воно й зачуло, і я не я, коли не заграю! Оце вам і все! На добраніч!
Розділ X
Ще ніхто не вірив, що виявилось багате золото. Коли Буйний День із своїм припасом і з усім борошном дістався до гирла Клондайку, велика площина була така сама пустельна й безлюдна, як і раніше. Нижче над річкою отаборився індіянський ватаг Айзек зі своїм племям. На риштунках із жердин вони сушили лососів. Там-таки стояли табором кілька старожитців. Кінчивши літні роботи на річці Десята Миля, вони спускались Юконом до Серкл-Сіті. Прочувши на Шістдесятій Милі про золото, вони подалися туди, щоб самим обдивитись місце. Коли Буйний День приплив із борошном, вони якраз збиралися відпливати, і розмовою з ними він не дуже втішився.
Нікчемне лосяче пасовисько, сказав один, Довгий Джім Гарні, переставши дмухати на чай у бляшаному кухлику. Кинь ти все це к бісу, Буйний Дню. Саме шахрайство й дурисвітство. Вони зумисне роздимають усю цю вигадку із золотом, Кармака пустили як припаду, а за ним ховаються Гарпер і Ледю. Чи хто чув коли, щоб копали золото на лосячому пасовиську, десь аж за півмилі від придолинних горбів і хтозна-як далеко від материкової породи?