Це стосується, наприклад, Конвенції МОП 45 про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду. Майже всі країни Європейського Союзу вже її денонсували.
Україна також спробувала це зробити, оскільки має відповідне зобовязання за Угодою про Асоціацію з ЄС. Але вікно денонсації, відкрите до 31 травня 2018 року, так і не було використано.
1986 року МОП прийняла Конвенцію 156 «Про трудящих із сімейними обовязками», що закликає до захисту прав батьків, які мають виховувати дітей, як жінок, так і чоловіків. Ухвалення Конвенції є кроком на шляху до ліквідації суперечностей у міжнародних документах. Цю Конвенцію Верховна Рада України ратифікувала у 2000 році.
Тож нові документи, починаючи з 80-х років, базуються на принципах ґендерної рівності. Ця парадигма лежить в основі формування таких сучасних документів з питань становища жінок, як Конвенція ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», Програма дій Четвертої Всесвітньої конференції зі становища жінок (1995 рік), Європейська соціальна хартія (переглянута), Конвенції МОП 156 («Про трудящих із сімейними обовязками»), 183 («Про захист материнства»), 171 («Про нічну працю»), 176 («Про гідні умови праці»), 190 («Про запобігання насильства та дискримінації на робочому місці»).
Звернемося саме до фундаментальних положень, оскільки існує кілька концепцій для обґрунтування прав жінок. З наукової та практичної точки зору потрібно «очистити», «оголити» такі положення, змоделювати наслідки їх втілення в життя. Так, поняття про рівність статей як ідеал суспільно-політичного розвитку має на увазі: