Громадську організацію «Ла Страда-Україна» (до лютого 2016 року Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна») було зареєстровано Міністерством юстиції України 31 березня 1998 року (свідоцтво 1010). Ця дата офіційно вважається її днем народження. Хоча ще в 1995 році зявилася програма громадських організацій «Ла Страда» «Запобігання торгівлі жінками в країнах Центральної та Східної Європи», партнером якої у 1997 році стала й Україна.
Ми були першими і певний час єдиними в нашій країні, хто зосередився на проблемі запобігання торгівлі жінками та дітьми. На той час це було дуже гостре питання, а ми ще не мали поряд потужної допомоги від програм міжнародних організацій, зокрема, таких, як Міжнародна організація з міграції (МОМ) та Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Вони розгорнуть активну роботу в нашій країні лише за півроку-рік. Вже потому, як улітку 1997 року у Відні відбудеться зустріч представниць «Ла Страда» з Першою леді США Гіларі Клінтон, Амбасадоркою США в Австрії Свані Хант і керівницею офісу Першої леді Мелан Вервієр, і ми переконаємо їх у важливості надання Україні широкої підтримки у протидії торгівлі людьми.
До речі, діяльність на міжнародній арені та членство в міжнародних мережах було і є не випадковим для «Ла Страда-Україна». Це дало організації можливість бути частиною глобальних ініціатив, вивчати новий досвід та ділитися власним, виносити важливі для України питання на міжнародний рівень8.
Розпочавши свою діяльність із протидії торгівлі людьми, ми дуже швидко зрозуміли, що вона є частиною глобальної проблеми прав жінок, що серед її чинників чи не найперше місце посідають ґендерна дискримінація й насильство, в тому числі домашнє. Тож розширювалося коло проблем, які потребували вирішення, викликів, на які реагувала організація, а разом з цим ставали масштабнішими наші програми. Ми набували відповідного досвіду, зростала кількість наших однодумців, партнерів та друзів.
Хочу згадати тих людей, з ким розпочинали нашу правозахисну роботу в «Ла Страді».
Ганна Голубовська-Онісімова. Світлана Купряшкіна. Оксана Горбунова. Ольга Швед. Ліля Савич. Інна Шваб. Марія Лавриненко. Галина Лавриненко. Катерина Черепаха. Ольга Калашник. Тренча Кутстра. Стана Буховська. Барбель Уль. Ірена Девід. Сюзанна Хофф. Марина Легенька. Маріана Євсюкова. Валя Мудрик. Оля Дунебабіна. Тетяна Матюхіна. Альона Баннікова. Тетяна Татуревич. Наталка Бочкор. Ірина Мидловець. Вероніка Андрієнкова. Віктор Кирильчук. Анатолій Макагон. Вікторія Мазуренко. Інна Сотніченко. Альона Кривуляк. І багато інших. Вибачте, кого не назвала!
Після кожного прізвища я ставлю не кому, а крапку. І це не випадково. Бо йдеться не про список осіб, а про особистостей, кожна з яких заслуговує на окрему розповідь і відзнаку.
Хтось і досі працює в «Ла Страді» разом з іншими відданими фахівцями. Інші обрали власний шлях. Але тоді зірки звели цих людей, щоб дати подих структурі, яка сьогодні є однією з найпотужніших жіночих громадських організацій України!
«Ла Страда» зростала і розвивалася разом з українським суспільством. З вірою у справедливість ми були активними учасницями Майданів і у 20042005, і у 20132014 роках. Відкрита до всього нового, прагнучи поліпшити життя суспільства, організація виступала проти дискримінації та несправедливості у різних їх проявах, набувала досвіду та знань.
Активну громадянську позицію відстоювали і у 20102013 роках, хоча в той час чимало громадських організацій згортали свою роботу. Я і мої колежанки подавали судові позови проти тодішніх керманичів держави. Судилися з Кабміном та МВС. За підтримку заарештованого Юрія Луценка пережили прокурорську перевірку. А потім й інші «перевірки».
Вистояли. Зміцніли. Здобули авторитет.
Нині основні сфери діяльності «Ла Страда» це протидія торгівлі людьми; запобігання ґендерно зумовленому насильству, зокрема домашньому; сприяння дотриманню прав жінок та ґендерної рівності, протидія дискримінації; захист прав дітей.
Напрями роботи формуємо такі: вдосконалення законодавства і нормативно-правової бази; впровадження міжнародних стандартів прав людини в національну практику; розвиток громадянського суспільства; проведення досліджень, моніторингу та експертизи державної політики; підготовка та підвищення кваліфікації фахівців; надання соціальної, правової та психологічної допомоги постраждалим від різних форм насильства; здійснення освітньої, просвітницької та інформаційної роботи; підготовка освітніх та методичних матеріалів; впровадження медіації в навчальних закладах і громадах; підвищення обізнаності громадян із питань, які належать до компетенції організації; міжнародна діяльність.