Так.
А ще я була у психіатра.
В Алекс за цих слів відпала щелепа:
Неочікувано.
Ні, серйозно, підтвердила подруга. Я була в психіатра. Щоправда, це мій колишній ще зі школи, так би мовити, але він відомий психіатр. Чи психолог Один чорт. Так що можна сказати, що я була у психіатра.
Ти записалася до нього на консультацію? Чи як?
Та ні Ну до такого я ще не додумалася. Хоча, можливо, було б варто Варто?.. перепитала Марічка.
Ну, я не знаю Залежить від того, як тобі болить.
Мені болить. Ще і як. Та до біса. Я знаю чувака всього якихось чотири місяці, а вже так побиваюся. Це нормально? Нє, це ненормально
Ладно, вирішила змінити тему Алекс, то що сказав твій колишній? Ну тобто психолог-психіатр?
Ну, насправді він сказав, що ми завжди шукаємо стосунків, схожих на стосунки наших батьків, щоб їх відтворити. Зробити, так би мовити, кращу їхню копію. Це наше заповітне, приховане бажання з дитинства. Якими б ті стосунки в наших батьків не були Навіть якщо ми усвідомлюємо, що вони жахливі.
Це зрозуміло І що він думає про Бориса?
Він сказав, що не може навести його психологічний портрет, бо того не було поруч, однак, схоже, що він психопат. Ну що нарцис це точно. І він навмисне зник на місяць, і немає нічого такого в його житті, аби не відповісти мені на всі мої смс і так мучити. А, найголовніше, що він це робитиме ще й ще
Слухай, добре, що ти пішла до психолога. Я тобі скажу, психологи вони такі, все дуже чітко розставляють на свої місця, і потім ми не бачимо свою ситуацію з боку. Її можна побачити, тільки спостерігаючи ззовні. А психологи вони ще й справжні фахівці
Так, проказала Марічка, поклавши руку поверх Алексиної, аби її мяко зупинити, годі вже сипати дифірамби моєму колишньому шкільному коханню, і посміхнулася.
Ну так, погодилась Алекс, тим паче, скажу тобі, ти також дуже влучно даєш правильні поради.
Ти про що?
От вчора мій психолог порадила мені купити вібратор. А ти мені цю пораду дала ще пів року тому. Ось так! Так що ти дуже мудра жінка. І сильна, трохи подумавши, невпевнено додала Алекс.
Серйозно? Я, доросла й виважена жінка, яка має все, що їй заманеться, разом із красенем-чоловіком, постійно думає про якогось приїжджого айтишника. Ти гадаєш, я справді мудра? підморгнула Марічка.
Так. Хоча б тому, що можеш сама із себе сміятися. Як ось тепер.
Але Ти справді вважаєш, що я сильна? І що це нормально, що я думаю про нього весь час і весь час тільки про нього говорю?
Ураховуючи, що із цих чотирьох місяців ти не бачила його цілий місяць, то не дуже. Могла б вже хоч трохи й почати забувати свого Бориса, скривилась Алекс. Але ж Ти це ти. Творча натура, і я знаю, що ти віддаєшся повністю. Якщо ти хочеш побиватися побивайся. Якщо тобі це треба, аби творити
Марічка кивнула. Вона розуміла, що Алекс не порадить поганого. Вона знала, що її подруга переживає за неї. Рівень емпатії зашкалював. Тим паче що в Алекс також не клеїлося з чоловіками. І Марічка все більше впевнювалася, що це траплялося не через Алекс.
Це був якийсь рок сучасних чоловіків поводитися вкрай дивно. По-жіночому. Не знати, що робити із жінкою. Просто не знати. Або вони обирали таких Алекс не була впевненою, що всі чуваки світу такі, які зустрічаються на її шляху: кволі й немічні, олігофренічно-побутово-тупі. Вона ще вірила, що десь у всесвіті, на безлюдних, досі не відкритих островах океану, в іншому просторі, закинутих пустелях, на автозаправках посеред Невади ще існують справжні чоловіки. І вони всі без винятку обовязково красені-блондини в картатих сорочках і з посмішкою білосніжних айсбергів замість зубів Але, ось питання: як їх знайти?
Де знайти чувака з «Аватару», що здатен змінити своє єство на єство коханої?[5] Де знайти Майстра, аби стати йому Маргаритою?[6] Де знайти Ромео?[7]
Чи варто шукати такого чувака?
Ось питання.
Ліричний відступПро кабалістичну методику інтегрального виховання[8]Якщо спиратися на методику інтегрального виховання, що задає постулатно твердження: основа природи бажання насолоджуватися і наповнюватися, та й, досліджуючи розвиток людства, стає зрозумілим, що до нашого часу цивілізація розвивалась завдяки розвитку ЕГОЇЗМУ і під впливом бажання насолоди. Людський егоїзм примушував нас розвиватися, створювати нові світи, крім індивідуально замкнених на собі: освоювати нове, розкривати світ, створювати суспільства. Однак на сьогодні ситуація з людським егоїзмом досягла своєї максими, вичерпала свою позитивну здатність продукувати нове. На новому етапі історії ми розвиваємося не кількісно, а якісно. Наш егоїзм замикається й стає глобальним та інтегральним. Ми мимоволі віднаходимо себе дедалі більше у складі єдиної й повністю повязаної системи, тому наш світ усе більше стає непередбачуваним через те, що нас створили егоїстами, і зненацька ми опиняємося в тому самому місці, де діють інші закони.