Після поляків у Лембергу вони другі за кількістю. І жодного, я повторюю жодного жида у магістраті. І всі, я наголошую, групи захочуть попросити у мого брата аудієнції, щоб випросити для себе поблажок і заодно очорнити інших. А мій вінценосний брат, між іншим, приймає прохачів сам. Не довіряє нікому. І за право бути прийнятим першими йтиме запекла боротьба, адже тим, хто удостоїться аудієнції останнім, сподіватися на позитивне розвязання свого питання даремно.
Рішення визріло миттєво.
Мені потрібен цей список, швидко сказав я.
Навіщо? здивувався ерцгерцог.
Хочу зустрітися з представниками громад міста. Як представник найсвітлішого цісаря я повинен перевірити, чи немає у прохачів чогось забороненого. Заразом спробую зрозуміти, чого можна чекати від них.
Навряд чи перед тобою відкриються, засумнівався Карл Людвіг.
Я теж так гадаю, тому не варто відкидати інші загрози.
Які?
Зовнішні.
Ерцгерцог гмикнув.
А тут у кого не тицьни влучиш у точку! сказав він, і я змушений був із цим погодитися.
Перебуваючи у свиті цісаря, я був у курсі міжнародних подій. Зовсім недалеко звідси, а до Будапешта, де перебував зараз монарх, іще ближче, обєднані війська Британської, Французької та Османської імперій довершували захоплення Севастополя. Зрештою, Східна війна повільно наближалася до свого логічного завершення, тобто остаточного послаблення впливу Росії на північне Причорноморя. Її закінчення, безперечно, наблизив би похід «словянського легіону» під командуванням Садик-паші. Переслідуючи російську армію, пятнадцять тисяч козаків захопили Бухарест і вже чекали наказу перейти річку Прут. Тоді на цісаря натиснули з Петербурга, а той у свою чергу на султана османів, і Абдул-Меджид відкликав свого полководця, який насправді виявився поляком Чайковським.
Рішення Франца Йосифа явно не сподобалося Британії, яка сподівалася таким чином закінчити дорогу для себе східну кампанію. Та й королю Сардинії воно не припало до душі. Напевне, єдиним, кому не заважав австрійський монарх, був російський імператор. Іще на початку війни Микола І писав Францу Йосифу, що він упевнений у добрих відносинах. Ці відносини розпочалися після того, як останній змушений був звернутися по допомогу до Петербурга, щоб усмирити угорців, і Микола І направив до Будапешта війська. Відтоді минуло шість років, і цісар став обтяжуватися цією залежністю. Щоправда, три місяці тому прийшла звістка про смерть його покровителя й у Відні почали подумувати про зміну політики щодо Росії, тим більше що теперішньому правителю Олександру Франц Йосиф нічого не винен.
На щастя для Відня, у Петербурзі про це ще не знали.
Так, ви маєте рацію, ваша імператорська величносте! Тут багато варіантів, згодився я. А щоб усі їх перебрати, у мене залишається тільки сім днів. Фактично вже шість. І жодного права на помилку.
Не прибідняйся! Мій брат ніколи не помилявся у тобі, вирішив зробити мені комплімент Карл Людвіг. Якщо він вирішив, що ти впораєшся, значить, так і буде. Що ти маєш намір робити?
Завтра бургомістр представить мені план зустрічі вашого брата, почав я, але ерцгерцог перебив мене.
Нікудишній план, як на мене! мовив він.
Виправимо! пообіцяв я. А до того часу я хотів би мати списки представників різних громад міста.
Їх доставлять до твого помешкання.
Я зупинився
Я знаю, де ти зупинився! Невже ти гадаєш, що за два роки перебування у цьому місті я не завівся потрібними знайомствами?
Тоді у мене до вас іще одне прохання!
Уважно слухаю! з готовністю сказав Карл Людвіг.
Мені потрібен офіцер кримінальної поліції, який може допомогти у цій справі.
Будь-який?
Ви правильно розумієте: не будь-який. Можливо, не надто балуваний магістратом.
Карл Людвіг хитро примружився.
Тобто такий, хто має власну думку? припустив він.
Ви напрочуд здогадливі, ваша імператорська величносте!
Є у мене такий! Щоправда, у нього є одна особливість.
Прошу?
Саме через цю особливість він не у ласці у бургомістра. Свого часу він близько приятелював з єпископом Яхимовичем.
Не розумію, признався я. Хто такий Яхимович?
Колишній голова забороненої Руської ради.
Я почав розуміти стурбованість ерцгерцога.
Тобто він русин? Чи то пак українець? запитав я.
Вірно. Це тебе не лякає?