Тривало у ті часи і карбування монет у Львові, від імені короля Польського та великого князя Литовського, а також короля Руського Владислава ІІ Ягайла. Як і раніше, на цих монетах вміщували зображення лева стародавнього герба Руського королівства.
Однак основний фінансовий обіг на підвладній Вільну та Кракову території забезпечували інші монети, теж із зображенням лева, але виготовлені у далекому Чеському королівстві повноцінні празькі гроші з богемського срібла. Саме вони, а не грошові знаки реальних володарів більшості земель тодішньої України польського короля і великого князя Литовського переважають в скарбах, знайдених від Львова до Києва. Їх почали карбувати ще у ХІІІ ст. З одного боку зображено королівську корону, з другого лева. Помітна схожість цих виробів з монетами, карбованими у Львові власне, празькі гроші стали взірцем не лише для цього монетного двора, але й краківського. Цьому сприяла та обставина, що свого часу чеські королі встигли побувати і на краківському престолі.
Празькі гроші, Венцеслава ІІ, короля Богемії (12781305) та короля Польського (13001305), карбовані бл. 1300 р. на Кутній Горі. Вага 3,79 г.
«Празькі гроші» знаходили і продовжують знаходити на території Києва як по 13 монеті при розкопках, а також і у скарбах. З першої половини XV ст. аж до 1985 р. пролежала в землі керамічна скарбничка, виготовлена з сірувато-білої глини, знайдена неподалік церкви Спаса-на-Берестові. Прорізь для монет була на 3 см, так що празькі монети, діаметр яких складав у межах 2,72,8 см, всередину мали потрапляти без проблем. Заповнена вона була наполовину, про що свідчать окисли від монет, які перейшли на стінки. Для цього знадобилося близько двох з половиною сотень монет, більшість із яких складали празькі гроші, карбовані у часи королів Карла І (13461378) та Вацлава І (13781419). Срібні кругляки перебували в обігу багато десятиліть, і на багатьох зображення витерлося настільки, що для 80 з них приналежність як слід визначити так і не вдалося. Більшість (майже 90 %) монетних скарбів та випадкових знахідок XV ст. на території Києва виявлено саме навколо Печерського монастиря. Саме там, а не на Подолі, вважають дослідники, тоді міг перебувати економічний центр міста. Важливою обставиною було також і те, що в усі часи люди вважали святині відносно надійним сховищем для своїх заощаджень.
Господарство Молдова, мідна монета Олександра Доброго (14001432).
Слід зауважити, що з часом вага та якість богемської валюти підупала настали важкі часи і монети «полегшали» до 2,52,7 г, при цьому розумні люди не упускали можливість обрізати метал, що виступав за межі відбитка штемпеля. Відтак у торгових та інших угодах не забували зазначати, що розраховуватися слід не абиякою, а виключно «доброю» та «справною» монетою.
Кафа, 14211435 рр., срібло. Написи латиною та арабською. Тамга Ґераїв у колі.
На території України у ті часи були в обігу монети багатьох держав. Так, знайдено чимало монет, викарбуваних у XV ст., належних не тільки сусіднім, а й кільком державним утворенням, які існували тоді від Криму до Прикарпаття. На Буковині було в обігу срібло, що карбоване на монетному дворі господарів Молдови, столицею якої була Сучава. Там також карбовано і мідну монету, що і не дивно адже перед тим на цих землях теж панувала Орда, у її містах виготовляли мідні пули, які прижилися в обігу.
Мідний пул, Кафа, XV ст.
У Криму власну монету, прикрашену добре знайомою і сьогодні тамгою, карбували хани з династії Ґераїв, які домоглися незалежності від Золотої Орди. Але у тому ж Криму, в генуезькому місті-колонії Кафа (сучасна Феодосія), карбували свої монети аспри.
Окрім срібних аспрів, прикрашених, як і належить, тамгою правлячого хана, генуезці випускали в обіг також і мідні пули інтеграція у монетну систему, започатковану на теренах Золотої Орди і тут була повною (як і технологія на заготовки для пулів різали мідний дріт відповідного діаметру). Часом використовували вже готові мідні пули, ставлячи на них свою мітку.
Ординський мідний пул з хрестом, вибитим у Кафі, XV ст.
Головним кредитором кримської колонії впродовж тривалого часу виступав банк Св. Георгія. Його головні акціонери вели активну підприємницьку діяльність у Криму від імені комуни Генуї. Вели, зауважимо, настільки вправно, що 1453 р. державна власність перейшла банку (за офіційною версією за борги), тобто була приватизована акціонерами поважного закладу практично за безцінь, якщо рахувати попередні багаторічні капіталовкладення в укріплення та іншу нерухомість і захист колоній. Зауважимо, що лише на війну 1434 р. проти держави Феодоро, яка мала убезпечити генуезькі володіння від зазіхань сусідів, було позичено шість мільйонів аспрів. Однак новому «ефективному власнику» так і не пощастило довго насолоджуватися здобутим.