Готуйся, зараз почнеться! попередив Павло, відходячи від вікна.
Приїхала? чомусь запитав Василь Гутовий.
Він подивився на годинник.
Ти диви навіть вчасно! Не до добра це.
Павла завжди дивувала схильність напарника до песимізму, але він розумів, що Гутовому просто так легше жити: збудеться те, що він собі навигадував, а він уже готовий до цього; не збудеться також добре. Павло, навпаки, був реалістом з нахилом до оптимізму. А зараз вони удвох песиміст і оптиміст чекали у ними ж відштукатуреній квартирі вердикту.
Коли жінка зявилася у дверях, майстри були готові до будь-яких несподіванок. На їхнє велике здивування, фурія привіталася і поцікавилася, чи закінчили вони роботу. Отримавши ствердну відповідь, лише сказала:
Пішли, покажете.
Огляд почався з кухні, і вже з перших хвилин Павло зрозумів, що занадто оптимістично дивився на своє найближче майбутнє. Фурія перевіряла буквально все: від світлової гами до висоти вимикачів і розеток. Під похмурими поглядами чоловіків вона зробила таку ревізію, котрій позаздрила б сама Фреймут.
На кухню витратили десять хвилин і перейшли у ванну
«Інспекція» тривала довго, і коли всі троє повернулися до кімнати, котра повинна стати вітальнею, минула добра година. Жінка критично оглянула приміщення, видно, вирішивши обмежитись лише спогляданням. Тут її погляд зупинився на «Джомолунгмі», і Павло з Василем зрозуміли, що недаремно урагани називають жіночими іменами.
Лінійку! тільки і сказала жінка.
Чоловіки переглянулися.
Пані озвався було Василь, але фурія його перебила.
Я вам не «пані»! жорстко відказала вона. Що це за пивний живіт?
Видно, про Джомолунгму жінка не знала, хоч не виключено, що фільм «Еверест» бачила.
Що це, я вас питаю, таке? допитувала жінка. Ви хотіли мене надурити?
Дозвольте пояснити, вставив Павло. Не думайте, що ми хотіли таким чином приховати ґандж. Цей виступ існує ще від часів, коли побудували цей будинок. Ми пробували стесати нерівності, але на нашу біду австрійська цегла надто тверда, щоб це зробити.
Тоді треба було знести її до бісової мами і поставити нову! не вгавала жінка.
На жаль, цього робити не можна. Ця стіна несуча, тому її знесення
Та мені наплювати, яка ця стіна: суча чи не суча! підвищила голос фурія. Я маю намір повісити на цю стіну велике венеціанське дзеркало. Якщо ви не знаєте, це місто в Італії. А щоб його повісити, поверхня повинна бути не просто рівна, а ідеально рівна. І куди я його маю повісити? На кухню? Чи перед унітазом?
Павло з Василем стояли перед власницею квартири, неначе два учні, котрих упіймали за курінням у туалеті. А вчителька продовжувала:
Слухайте мене уважно! Роботу ви не зробили, тому я не заплачу вам нічого. Якщо хочете отримати свої гроші, до понеділка ця стіна має бути рівна, як
Вона запнулася, видно, шукаючи відповідне порівняння, але, судячи з усього, її знання з математики обмежувалися лише назвою предмета. Фурія нервово трусонула головою і повернулася, щоб піти. Уже на порозі повідомила ошелешеним майстрам:
А втім, можете йти! Знайду інших робітників.
І зникла. А Павло з Василем залишилися стояти посеред «бракованої» кімнати вже не в робочому одязі, зі складеними інструментами і без грошей.
Твою мать! видавив із себе Василь Гутовий. А щоб ти
Він узагалі-то був неконфліктний, належав до якоїсь секти, не пив, не курив і навіть не лихословив, але у деякі моменти, от коли йому на ногу впав перфоратор чи як ось тепер, не витримував, але все ж зупинявся перед «найголовнішим».
І що далі? розгублено запитав Павло Загородній.
Замість відповіді Василь Гутовий підняв з підлоги свою чималеньку сумку.
А гори це все синім вогнем! випалив він.
Ти куди? не зрозумів Павло.
Ти ще питаєш? Додому. І тобі раджу. Тут роботи на тиждень, і це за умови, що стіна, а з нею і будинок не розвалиться. А гроші я зароблю в іншому місці. Ти зі мною?
Павло скрушно похитав головою. Він згадав, що саме цих неотриманих грошей не вистачає йому і його сімї для погашення чергового кредиту, необачно взятого Павлом ще рік тому, і час чергового внеску спливає саме у понеділок.
Я спробую виправити, невпевнено сказав він.
Що ж, щасти! Але помянеш мої слова: вона тебе розведе, як «юпі» у трилітровій банці, і ти втратиш не лише свої гроші, але і час.
І все ж я спробую, повторив Павло.