Виявилося, що існує багато жінок, які потрапили в подібні обставини успішні, розумні, за тридцять, які прагнуть мати родину, доки не буде пізно. Моя сусідка по квартирі запропонувала заснувати групу підтримки.
Спробуймо організовувати зустрічі з іншими жінками, щоб разом розвязувати проблеми одиначок.
Це фантастична думка, відповіла я.
Протягом двох років пятнадцять жінок зустрічалися двічі на місяць і обговорювали книжки на зразок «Чоловіки з Марса, жінки з Венери» і «Кохання має бути твердим». Ми дізнавалися, сміялися і плакали разом, стаючи друзями. Жінка за жінкою, усі знайшли собі чоловіків усі, крім мене. Я досі чекала, хоча сумніви посягнули на надію, яка жила в моєму серці.
У сорок років, керуючись дивним відчуттям долі, я переїхала до Колорадо. Усе здавалося новим і захопливим: гори, моя карєра у сфері нерухомості, цікаві друзі. За рік я заручилася з адвокатом, у якого від двох попередніх шлюбів було троє дітей.
Друзі питали мене: «Марто, ти впевнена, що ухвалюєш правильне рішення?» Ну звичайно: через два місяці я тікала від того тирана не озираючись.
Я присвятила себе будинку, який придбала. Коли дизайн інтерєру нагадував будинок із журналу, я вивчила ландшафтний дизайн і перетворила голий схил на гарний затінений садок. Кокер-спанієль Енні і смугастий кіт Олівер замінили мені дітей. Я розважалася з друзями, подорожувала за кордон, багато працювала і навіть почала писати вірші, але щось від мене таки вислизало. Насправді мені було важко знайти гумор будь у чому. У майже пятдесят я зрозуміла притчу: «Задовга надія недуга для серця»8.
Одного вечора, захопившись виступом на церковному обіді, я випадково глянула на чоловіка з атлетичною статурою, що стояв по той бік стола від мене. Дуже гарний чоловік. Мені було цікаво, яка в нього історія.
Коли ми підвелися і попрямували до шведського столу, він став позаду мене і відрекомендувався.
Добрий день, мене звати Пол, я гість Боба і Гантлі. Приємно познайомитися з новими людьми. Розкажіть про себе. Ви з Колорадо?
Ми розмовляли, сміялися і, безперечно, зацікавили одне одного.
Наступного вечора я отримала імейл від Гантлі. «Пол питає твій номер мобільного. Чи можна його дати?» Я була не просто у захваті я відчувала щемливий спокій від його характеру і надійності.
Пол одружився зі своїм шкільним коханням після закінчення університету, тож він не мав і гадки про шалений світ побачень і стосунків, який був відомий мені. Він не розумів, як можна грати в ігри, боятися брати на себе зобовязання і не передзвонити, коли пообіцяв. Останні сім років він опікувався своєю дружиною, яка повільно вмирала від емфіземи9. Його світ кисневих балонів, відділень «швидкої допомоги» і операцій скінчився, коли хвороба її перемогла. В останні свої дні дружина змусила Пола пообіцяти, що він буде жити повноцінним життям, коли її не стане.
Проводячи час із Полом, я знову почала сміятися. Він інстинктивно знав, як зробити так, щоб я почувалася в безпеці, ніколи не порівнював мене зі своєю дружиною і запевняв: «Марто, ти не наступний розділ у моєму житті ти нова книжка». Він обіймав мене, доки мені не перехоплювало подих, і я відчувала, що ми повязані.
Зі свого боку я повертала Пола у світ живих. Разом ми подорожували пішки, іноді полювали, каталися на водних лижах і побували на весіллі мого племінника. Коли молодята проголошували свої обітниці, я зрозуміла, що глибоко закохалася.
Через півроку з часу нашого знайомства він привів мене на своє молитовне місце на пагорбі.
У мене не було подібних стосунків. Нам подобається робити ті самі справи, ми хочемо однакового в житті і думаємо однаково. Він засміявся. Ти говориш ті слова, які виникають у моїй голові, перш ніж я встигаю їх вимовити. Я не можу уявити свого життя без тебе.
Моє серце зупинилося, коли я опустила погляд на каблучку з діамантом у смарагдовій огранці, яку він надягнув мені на палець. Я повернулася в часі до передбачення своєї подруги чекати того, у кому втілюватимуться всі мої бажання. Пол був для мене більше, ніж споріднена душа, на яку я взагалі могла сподіватися. Він був мені ближчим, ніж сестра-близнючка. Я отримала винагороду за своє довге очікування. Моя радість була безмежною, коли я уявила наше спільне майбутнє.
Марта Айцен, записано зі слів Маргарет Ленг