Тепер швидко повернімося у двадцять перше століття. Саме тут почалися мої пригоди з онлайн-знайомствами, де можна ініціювати знайомство незалежно від того, якої ти статі. Я вирішила, що не сидітиму перед рожевим компютером принцеси, доки на електронній пошті не зявиться іконка: «У вас є повідомлення!» Я вирішила: коли натраплю на привабливу анкету, то без жодних сумнівів перша надішлю імейл. Анонімність кіберпростору дала мені можливість спілкуватися з людьми, не розкриваючи свого імені чи адреси, доки я не відчую себе комфортно, якщо й узагалі доведеться їх розкривати.
Я почала спілкування, одночасно збуджена та налякана цією добровільною подорожжю. Іноді після того, як я ініціювала знайомство, мій перший імейл був і останнім. Це дало мені уявлення про фактори ризику, який чоловіки відчували на собі мільярди років. Це невесело. Однак, усвідомивши ці ризики, я натрапила на кількох цікавих людей, і це пояснювало, чому я ніколи не зустрічалася на першому побаченні за обідом. Мені потрібно було бути впевненою, що я зможу швидко відступити, якщо нам не буде про що розмовляти або якщо він захоче весь вечір обговорювати свою пристрасть до голих мотоперегонів на Алясці. З цих причин і тому, що люблю гарну каву, я вирішила для перших побачень обрати кавярні. Проте спочатку я встановила деякі правила. Навіть незначний натяк про колишню дружину, дружину, яка живе окремо, або про підлого адвоката дружини були підставами для того, щоб я замовила каву із собою і пішла геть.
Я зустрічала безліч чоловіків, які, здавалося, могли говорити лише про свої зруйновані шлюби та дітейпоганців. У цих чоловіків було стільки емоційного багажу, що вони мали б найняти власного носія. Такі люди були подібні, але я стикалася також із неймовірними диваками. Візьмімо, наприклад, чоловіка, який зателефонував мені після недовгого онлайн-спілкування. Упродовж нашої розмови я зауважила, що мене вразила його байдужість до різниці у віці між нами я була старша за нього. Він відповів: «О, це мене заводить. До того ж те, що ти вчителька, доволі виграшна ситуація. Знаєш, ти наче хтива старша вчителька». Я пробурмотіла, що мені потрібно перевірити роботи своїх учнів, і поклала слухавку. Мені відразу ж захотілося прийняти душ.
Інший чоловік, побачивши два деревяні контейнери з прахом моїх померлих песиків, заявив, що я є членом сатанинської секти поклоніння тваринам. Також він додав, що я не можу однаково любити тварин і людей, тож маю обирати. І я зробила свій вибір. Я зі своїми біглями помахала йому на прощання, і він поїхав.
Одного дня я натрапила на анкету і фотографії чоловіка, із яким, мені здавалося, я маю багато спільного, тож я надіслала йому імейл. За пять хвилин я отримала відповідь, у якій він зазначив, що хоч я й «доволі мила», але, на жаль, для нього занизька. (Мій зріст метр шістдесят два.) Той чоловік був високим, а жінка його мрії мала бути принаймні метр сімдесят. Мені здалося це настільки абсурдним, що я вирішила відповісти йому. На цей час мій сарказм уже працював на повну. «Ти здався мені професіоналом, тож я здивована, що тебе турбує настільки тривіальне питання, як зріст. Мабуть, у тебе самого дуже багато недоліків, адже ти такий високий». Скажу лише, що він відповів такою тирадою, яка могла б конкурувати з промовою Муссоліні з балкона.
Щодо фізичних якостей: добре роздивитися в онлайні чиюсь зовнішність було неможливо. Деякі фото були розмиті, на інших була зображена лише половина обличчя, а решта світлин була настільки похмурою, ніби їх робили перед входом у кімнату, у якій виконують смертний вирок. З іншого боку, я бачила фото чоловіків із випнутими біцепсами, кубиками пресу і густим волоссям, які пізніше виявлялися копіями Джорджа Констанца16. Мені хотілося сказати цим чоловікам: якщо ви вже в зрілому віці й у вас зникло волосся на ці зміни потрібно дивитися як на ознаки досвіду й мудрості, а не намагатися розпочати стосунки під фальшивими анкетами. До того ж мені хотілося кричати: «Будь ласочка, не зачісуйте волосся на залисину! Від цього ви не виглядаєте молодшими!»
Незважаючи на такий досвід, я тішуся, що розпочала цю пригоду онлайн-знайомства. Я випила багато кави, але зазвичай це була лише пінка на капучино. У червні 2007-го я побачила анкету чоловіка, який був відданим християнином, жив лише за пятнадцять миль від мене і ніколи не був одружений. Заінтригована, я вже збиралася надіслати йому імейл, але, поклавши пальці на клавіатуру, побачила це. Йому було сорок пять, а мені пятдесят три. Цілих вісім років простяглося між нами. З досвіду я знала, що чоловікам під пятдесят зазвичай не цікаві жінки, які перетнули цю лінію. Я вирішила не розчаровуватися й не написала йому.