Парадокс Білих Каменів, кивнув Охоронець прав і свобод світів. Це нам відомо.
Але ми й досі не знаємо, чому саме Білі Каміні мають таку властивість, зауважив старий. Ми лише навчились використовувати її. Всліпу Так-от, дівчинка сказала, що ця істота була переможена, але не знищена остаточно. Що її неможливо до кінця знищити. Що вона невдовзі прийде до нас в людському тілі. І що вона пробудиться саме на Альфі. Тобі це ні про що не говорить?
Говорить. Є навіть припущення, що людство навмисно створено цією істотою для забезпечення її повернення. Але чому тебе, брате, зацікавила та провидиця?
Тому що я також вмію порівнювати та аналізувати.
Непереконливо. Хтось тобі на щось натякнув.
Ти, як завжди, правий, Червяче, двигун у горлі старого запрацював знов. Ти, брате, все бачиш. Все-все. Й нічого від тебе не сховаєш.
Навіщо ховати?
А навіщо людина хоче мати окрему кімнату? Ці речі вмонтовані в нас від часів незапамятних.
Так хто натякнув? Біргір Ян?
Так ти й це знаєш. Відморозок розвів руками. Навіщо ж тоді я тобі все це розповідаю.
Я знаю не все, похитав головою імператор. Знаю лише, що півроку тому ти отримав шифроване послання від Яна, в якому йшлося про Альфійську Пророчицю та її попередження, засекречене на рівні «А-три». У тому попередженні вона передбачила повернення темного демона Галактики в дні правителя, який матиме подругу з імям давньої наложниці того монарха, на честь якого правителя назвали батьки. Ян натякав на мене із Сайкс і повідомляв тобі, що в архівах альфійських Джи Тау є ще багато цікавих пророцтв До речі, а чому адресатом для мутних натяків він обрав саме тебе?
Запитай в Яна.
Я запитую тебе, брате Страже. Ти ж вивчив все, що стосується Пророчиці, перекопав всі архіви. Тепер настав час доповісти про свої знахідки.
Я розумію голова старого наче відчула тягар авреліанської гравітації і низько-низько схилилася. А я ще думав: з якої такої радості ті кляті Джи Тау так легко пустили мене в свої архіви. А це ти їм наказав.
Менше з тим, Відморозку, не варто обтанцьовувати очевидні речі. Не час, та й не місце. Ти ж багато думав про те, чому Ян послав до архівів саме тебе. Правда ж?
Це питання довіри.
І звідки ж така довіра?
Я не належу цій епосі. Я тут випадковий. А значить, я не вписуюсь у стратегічні схеми демона.
Ти півтора століття провів у гібернації15. Ніхто не знає, що за цей час відбувалось з твоєю рятувальною капсулою. У далекому космосі літають сотні рятувальних капсул, але за чотири століття знайшли тільки три. А успішно вивели з гібернації лише тебе одного. Я читав доповідь анабіологів про твоє воскресіння. Вони були здивовані якісним станом мозкової речовини, що ніяк не вязалось з довгим часом перебування у кріогенній сплячці.
Що скажеш?
Натякаєш, що зі мною попрацювали? Маю доводити, що я це я? Але мене вивертали всіма можливими способами й нічого не знайшли. Ніяких слідів проникнення.
Технологічно вони нас випереджають, зауважив жіночій голос за спиною старого пілота.
Відморозок неквапно підвівся назустріч жінці у яскраво-червоному платті, яка наче вийшла зі плями світла на одній зі стінних панелей. Він затримав погляд на гострих рисах обличчя, на впертій лінії губ, наштовхнувся на холодне сіро-блакитне гало навколо її зіниць, видихнув, відвів очі. Відтак незграбно вклонився.
Щасливий бачити Преподобну Сайкс.
Вона, на жаль, має рацію, підтвердив Еарлан Третій. Ворог вміє таке, що нам і не снилось. Ми не можемо виключити варіанту, що ти частина його сценарію.
Так це не Ян послав
Послав саме Ян. І вибрав він тебе, зрозуміло, не випадково. Генетично ти належиш до тієї частини земної популяції, яку тепер прийнято називати «лінією М», або ж «народом М». А дехто надає перевагу назві «популяція М». Ти далекий нащадок жрецького роду з Малої Азії. Біргір Ян займався справою Шерми та її земних друзів, він навчився вираховувати «обраних-ем». А ти, брате, не просто «ем», ти ще й півтора століття перебував невідомо де. Ян тим посланням тебе «активував». Я не знаю, яку саме гру він веде, але його сигнал ми вловили.
Ми пропонуємо тобі пройти перевірку технологіями Ґорми, повідомила піфійка. За кілька днів на орбіту Аврелії вийде науковий корабель рептилоїдів.
Так, кивнув старий, я чув. Ми більше не воюємо з ящерами, він повернувся до крісла, підтягнув довгі ноги, наче знов пірнув у тісняву рятувальної капсули. З-під лоба глянув на імператора й майже прошепотів: