Коли Вольск рушив до житлового блока, його супроводжувала приємна втома людини, що виконала свій обовязок. Виклик на внутрішній комунікатор застав техноархеолога на порозі каюти.
Командор наказав йому йти до Зали Нарад.
Там зібрались учасники вузької наради. Компанію першому офіцеру борту склали Преподобна, баронеса та рептилоїд у сріблястому костюмі і смугастій дихальній масці, що надавала посланцеві Ґорми несподівано хижого вигляду. Відразу після того, як за Вольском зачинилась мембрана, на підлозі Зали спалахнули пурпурові лінії все приміщення стало «червоною зоною».
Я запросила вас сюди, почала Тарасваті, на прохання Преподобної Кахи, піфійка ледь схилила голову в бік рептилоїда. Преподобна хоче дати вам розуміння мети нашої експедиції.
Вольск згадав, що Тарасваті одного разу вже використовувала цю формулу «дати розуміння». Тоді Раавал насправді дала йому розуміння. Занурила у телепатичне видіння, де він побачив планету Аврелію, енергетичну аномалію та дівчину Пелу Махоніко, позначену вогненним знаком ворожих істот. Незважаючи на те, що від зустрічі з Раавал минуло більше двох тижнів, навіяні ґорміткою картини збереглись у памяті техноархеолога з надзвичайною чіткістю.
Мабуть, Тарасваті прочитала його думки. Вона сказала:
Колеги вже знайомі з техніками бачення.
Так, кивнув техноархеолог, мав нагоду ознайомитись. До речі, а чому розуміння даватимуть не всім, а лише нам трьом?
Вас обрано, як приналежних до таємниці. Але перед тим я зроблю вступ. Тарасваті витримала коротку паузу, наче набираючи до легень повітря, відтак продовжила: Правляча ієрархія Ґорми була і є проти відновлення роботи порталів. Невідомо, скільки всього існує порталів і яких світів сягає їхня мережа. Ми не знаємо, кому відкриваємо двері. Проте виникла крайня необхідність встановити хоча б частковий контроль за цими транспортними шляхами. Ворог використовує технології давніх рас і буде постійно випереджувати нас, якщо ми не вийдемо на відповідний рівень можливостей.
А з порталу на «вісімнадцятій-двісті шістнадцятій» ми зможемо контролювати мережу? поцікавилась баронеса.
В тій частині Галактики, котра відома ґормітам, знайдено залишки приблизно трьохсот порталів. Більшість із них невідворотно зруйнована. Є невеликі «бічні» портали, що припинили функціонувати з невідомих ґормітам причин. Вони називають їх згаслими або заснулими. За ними слідкують. Є припущення, що згаслі портали одного дня може використати ворог. В стані, що дозволяє функціональне відновлення, знаходиться чотирнадцять агрегатів, але лише шість із них відносяться до типу вузлових, конструкція яких дозволяє отримувати додаткову інформацію про роботу мережі. На 18КВ216:2 знаходиться один з вузлових. Метою нашої експедиції є не відкриття транспортного коридору, а, скажімо так, лише оволодіння позицією спостереження за мережею. Це важливо усвідомити вже тепер, до початку експедиції А тепер Преподобна Каха відкриє вам шлях до глибшого розуміння.
Вольск знов пережив розгортання сірого вихору, а відтак коротке, проте вкрай неприємне відчуття безодні. З неї повільно майже урочисто, подумав техноархеолог, виплила зеленкувато-срібляста куля крижаної планети. Як і видіння у кімнаті безпечного спілкування, цю картинку супроводжувало знання. Вольск бачив «вісімнадцяту-двісті шістнадцяту» з орбітальної висоти так як бачили її пілоти ґормітського зорельоту, що тридцять тисяч років тому дослідив оточення мандрівної зірки.
Оператор видіння наблизила одну з ділянок планети, помережану коричневими борознами та пасмами льодових горбів. Крига тут їжачилася гронами гострокутних кристалів, а темні вкраплення відблискували, наче велетенські шматки антрациту. Поверхня планети усім своїм кристалічним безладом на мить застигла перед очима Вольска, а потім розкрила свої надра, і він ледь не втратив свідомості од відчуття стрімкого падіння. Він пролітав повз неозорі крижані каверни та насичені мороком глибинні озера, повз вигризені водою лабіринти печер і блукаючі ними скупчення світного газу.
В кінці мандрівки виявилася споруда, схему якої рептилоїди демонстрували в лабораторії. Портал стояв, наче злитий зі скельною основою, на якій розмістили його будівничі в ті забуті часи, коли міжзоряна холоднеча ще не скувала «вісімнадцяту-двісті шістнадцяту» крижаним панциром.