Пригадую, сер, що в листі до вас я відповів на всі ваші запитання. Можу повторити: після служби в Африці здоровя Ґодфрі помітно похитнулося. Йому знадобився повний відпочинок і зміна оточення. Тому ми, його мати і я, вирішили відправити його в навколосвітню подорож на тривалий термін. І прошу вас, передайте те, що я вам сказав, усім друзям мого сина, котрим небайдужа його доля.
Певна річ, я виконаю ваше прохання, сер, спокійно відповів я, але, зі свого боку, попрошу вас бути таким любязним і повідомити, коли і яким пароплавом відбув Ґодфрі. Я йому напишу.
Мої слова, мабуть, спантеличили й одночасно розгнівали полковника. Він відповів не відразу. Похмурі очі старого зовсім сховалися за його кошлатими бровами. Вказівним пальцем правої руки він нервово стукав по столу. Нарешті він поглянув на мене з виглядом гравця, котрий розгадав підступний хід супротивника.
Багато хто на моєму місці, містере Додд, промовив він повільно, обурився б через вашу недоречну наполегливість, що межує зі зухвалістю.
Маєте зрозуміти причини моєї наполегливості, сер, гаряче заперечив я, вона повязана виключно з тим, що
Знаю, знаю, обірвав мене Емсворд, лише тому я такий терплячий. Але не випробовуйте моє терпіння, містере Додд. Буду змушений категорично просити вас припинити подальше втручання в моє приватне життя. Сімейні справи стосуються лише мене й більше нікого. Сторонній, хоч би як доброзичливо він не був налаштований, не в змозі правильно оцінити події, що відбуваються в тій чи іншій родині. Затямте це. Щиро раджу припинити ваші даремні пошуки та зайнятися чимось іншим. А тепер, містере, зайдіть до моєї дружини. Вона прагне почути від вас усе, що ви зможете пригадати про Ґодфрі.
Це був глухий кут, містере Голмс. Сувора непохитність батька Ґодфрі, здавалося, відбирала в мене будь-яку надію. Але подумки я негайно присягнувся, що не заспокоюся ні на мить, поки не дізнаюся правду.
Обід у величезній похмурій їдальні минув понуро. За столом нас було лише троє. Мати Ґодфрі жадібно випитувала в мене подробиці життя її сина. Але батько був похмурий і мовчазний. У мене був такий пригнічений настрій, що за першої ж нагоди я подякував господині та пішов до призначеної мені кімнати.
Це було велике, бідно обставлене приміщення, яке справляло таке ж гнітюче враження, як і все обійстя. Але, розумієте, містере Голмс, після похідного армійського життя я був не надто прискіпливим до інтерєру. Визирнув у вікно. Ніч була ясною й місячною.
Я зачинив вікно, опустив фіранку, засвітив лампу й сів із книжкою біля розпаленого каміна.
Але недовго я залишався наодинці. Почувся обережний стукіт у двері, і до кімнати увійшов старий слуга з оберемком дров.
Даруйте, сер, сказав він, я боявся, що дров у каміні забракне й що ви змерзнете. У цих кімнатах дуже вогко.
Ідучи, Ральф затримався на порозі.
Розумієте, сер, вибачаючись промовив він, я випадково почув те, що ви розповідали за обідом про містера Ґодфрі. Річ у тім, що моя дружина бавила його дитиною. Ми обоє дуже любимо молодого господаря. Ви, здається, казали, що містер Ґодфрі відзначився на війні?
В усьому полку не було нікого, хто міг би зрівнятися з Ґодфрі хоробрістю та шляхетністю, гаряче повідомив я. Якби не він, навряд чи я сидів би тут і балакав із вами.
Старий задоволено потер зморшкуваті руки.
Еге ж, сер. Таким він був завжди. В усьому парку немає жодного дерева, яке б не облазив наш хлопчик. Ніщо не могло налякати його. Авжеж, зі сльозами в голосі додав Ральф, він був незвичайною дитиною, і незвичайною людиною.
При цих словах я схопився з місця.
Стривайте, Ральфе, ви сказали слово «був», так ніби Ґодфрі вже немає серед живих! Що це означає? Негайно кажіть, заради бога!
Я міцно схопив старого за плече. Він намагався звільнитися, та не зміг.
Не знаю, що ви маєте на увазі, сер, пробурмотів він, я не маю права втручатися не в свої справи. Краще запитайте в господаря.
На одне запитання ви все ж мені відповісте, Ральфе. Інакше не випущу вас із цієї кімнати. То Ґодфрі живий чи мертвий?
Я пильно дивився на Ральфа. Обличчя старого скривилося, немов від сильного болю. Очі наповнилися сльозами. Міцно стиснуті губи не могли вимовити ні звуку. Нарешті він прошепотів:
Краще б він помер.
Розгубившись від несподіванки, я відпустив його плече. Слуга скористався цим і вислизнув із кімнати.