Моїм голосом? Навіщо?! обурився Ісус.
Виправляв помилку Янголиці Маргарити, подруги моєї дівчинки за часів Робеспєра. У Маргарити вистачило мозку застерегти її проти мене, злодія, небезпечного для жінок! Проте пояснити їй, що поки вона буде у Раю три тижні вчитися, на Землі мине три години, Маргарита забула. Дівчинка моя начиталася фантастики, перелякалася, що повернеться на Землю через сто років!
Ти втішив її замість Мене, це добре, лагідно посміхнувся Ісус, не можу уявити тебе, Сатано, білим голубом, це щось неймовірне
Раптом двері їдальні розчинилися, Родріго Вертлявий, представник Вищого Чорного Янгольства, одягнутий у джинси, чобітки і чорну майку, підійшов до столу, зірвав з голови капелюх за часів мушкетерів, помахав ним перед собою, уклонився, виконав доволі складний пірует з підскоками.
Вітаю Тебе, Ісусе Христе, Спасителю Людства, Сину Божий, Сину Людський, Вельмишановний Лицарю Світла і Любові! у глибокій пошані вигукнув Вертлявий і перекрутився обличчям до Сатани: Хайль, Герр Люц!
Хайль, недбало кинув Люцифер, пригнічений пишномовним привітанням до Ісуса і брутально коротким до себе, сідай, повечеряй з нами, випий!
Радий тебе бачити, Родріго! привітався Ісус. Розділи трапезу!
Родріго не дарма отримав прізвисько «Вертлявий»: він мав вкрай жваві, у постійному русі, карі очі, мязи його обличчя танцювали, все тіло рухалося. Вертлявий сів до столу, та його надзвичайно рухоме тіло не давало йому спокою ні на мить.
Випю з вами з задоволенням, а їсти не хочу! відказав він, весь пересмикуючись та крутячись.
Випили червоного вина.
Родріго, ти з найнижчого прошарку, пробув там стільки часу і не хочеш їсти? вкрай підозріло запитав Люцифер і прискіпливо вдивився у жваві червоні очі Чорного Лицаря.
Сатана стримав у собі гнів.
Як справи у нижчому прошарку? роздратовано запитав.
Саме ці кляті справи і підкинули мене до тебе вгору, Герр Люц! У нижчий прошарок просочився якийсь зарозумілий протопласт і, Родріго кинув швидкий погляд у вікно: світало, починався похмурий пекельний ранок, і давай снідати грішниками. Така гидота, ще й до біса розумна тварюка! Солдати Смерті поливали цей протопласт концентрованою сірчаною кислотою, лугом! Не бере, адаптується вмить! Почали сипати на цю мару сіль, воно вишкірилося на нас і загорлало: «Не сыпь мне соль на рану!», ще й виматюкалося! Так я оце думаю, Сатано, може, нехай собі снідає тим непотребом, все одно все воно підлягає ліквідації, а ми б зберегли енергію!
Хвиля розпачу підкинула Люцифера на ноги, він заходив вздовж столу.
Он як! Зберегли б енергію! Дивуєш ти мене, Вертлявий, неприємно дивуєш! Куди подівся твій гострий розум?! Чим вчора ви займалися з Кривавим? грізно запитав Сатана.
Та як завжди, Герр Люц, спантеличеного Вертлявого раптом різко пересіпнуло, трішки розважилися. Запити наші, як ти знаєш, прості, невибагливі: галопом проскакали на кентаврах по трьох нижчих прошарках, на четвертий не вискакували, зважили на твій наказ. Я накидав на шиї мучеників ласо, зашморгував, ну, а Кривавий, наскоку зрубував їм голови мечем! Врешті решт, ми лицарі, маємо тренуватися щодня.
Матір Божа! простогнав Ісус.
Нехай святиться імя її! приєднався до Нього Вертлявий. Та річ у тім, Ісусе, що ми тренуємося на особливій покиді! Людство нас би зрозуміло: на такі прошарки потрапляють монстри, що ґвалтуючи дітей, різали їх на шматки! Смертний вирок вкрай людяні, прогресивні країни відхилили. Десь же така гадина повинна отримати своє! А де, як не в Пеклі? резонно запитав Ісуса Родріго. Аби Ти бачив, як їх тіла навпомацки розшукують втрачені голови, насаджують їх на шиї, яких тортур зазнає ця сволота, поки їх паскудні голови зростуться з тулубами! А ми з Кривавим тут як тут, наскакуємо знову! і Родріго несамовито розреготався. Настає мить, коли ці монстри на колінах повзають і благають, щоб ми ліквідували їх смердючі душі! Так нехай їх зжере той клятий протопласт. Що тут такого, Сатано?
Ти мене питаєш, що тут такого?! гримнув Люцифер. Не розумієш, Вища Чорна істота? Поясню: спочатку цей потворний протопласт зжере грішників нижчого прошарку, накопичить у собі енергію і злобу їх садистських душ, вигризе дірку у вищий прошарок, повиїдає всіх монстрів там, далі продовжувати?
Не гнівайся, Герр Люц! заблагав Родріго. Звісно, добереться і до нас! Ми будемо у нього на десерт, і що на мене найшло? Це ж так просто!