Мразь
Він ударив пяницю кулаком в обличчя, той упав, встав на карачки і забубнив матюки. Кілька перехожих, весело коментуючи сцену, призупинилися.
Неудивительно, ходят почти голые, зауважила незграбна жінка з курячим виразом обличчя.
Від приниження Олена ледь стримувала сльози. Захисник простягнув їй хустинку, їх очі зустрілися і Це було нове дивне відчуття: глибокі зелені очі незнайомця втягували у себе фатально, його особливий погляд заворожував Олена почула у голові гулкі удари. «Моє дурне серце!» здогадалась. Вона перевела подих і зніяковіла, бо їй здалося, що він чудово зрозумів, якої сили враження на неї призвів. Між тим його вуста торкнула тепла усмішка.
Успокойтесь, Вы такая редкая красавица, вот у негодяя и сорвало крышу, лагідно промовив він.
Незнайомець невимушено користувався жаргоном рідного міста, однак Олені чомусь спало на думку, що він дуже здалеку. «Не може він жити на Землі!» приголомшенням промайнуло в її голові «Де я його бачила?»
Могу я Вас проводить? Вам небезопасно ходить по улицам, любязно запропонував він, відверто милуючись нею.
Спасибо, не стоит, почервонівши, відказала вона, відвернулась і майже побігла.
Раптом її мозок тоненько проскрипів словами: «Правильно робиш, біжи від нього, він дуже небезпечний для жінок». Олена аж остовпіла.
Ти, нічна химера? Ти у мені? вражено прошепотіла.
«Я, але не в тобі, а поряд, не бійся», заспокійливо озвалося в її голові.
Далі діалог продовжився подумки:
«Здається, я бачила цього красеня уві сні. Хто він, ти знаєш?»
«Сатана! Люди малюють його чортом з рогами і копитами, а він красень хоч куди!» і у голові Олени пирснуло сміхом.
Дівчина саме проходила повз порожню лаву під тополею, тож безсило опустилася на неї і дістала люстерко. «Боже! Невже я збожеволіла? Розмовляю з якимсь голосом, та ще й про Сатану! Це страшне» Олена перелякалась не на жарт. Важко зітхнула і вгледілась у люстерко, щоб перевірити, чи не забруднила фарба від вій її обличчя. Здається, все гаразд Олена вимушено посміхнулася своєму відображенню, проте з люстерка їй відповіло милою усмішкою обличчя того незнайомця.
Серце моє! Збожеволіла не ти, а я, Володар твого Земного Пекла, тому не вір Маргариті. Для тебе я безпечний і завжди до твоїх послуг, ніжно запевнив він дівчину із дзеркальця.
Люстерко випало з її рук, але не розбилося: невидима рука перехопила його у повітрі і обережно поклала їй на коліна. «Ніколи не розбивай дзеркал, погана прикмета!» почула вона у мозку застереження Сатани. Так, Сатани! Олена була впевнена у цьому абсолютно, бо ще й мала речовий доказ: вона тримала у руці його хустинку з блакитною візерунчатою літерою «Л».
Глава 4
Нарешті Лідина вулиця. Олена почувала себе вибитою із Земного виміру існування, тому, коли перед нею виникла Льоля, вона поглянула на неї і розкуто розреготалася. Так одягатись і фарбуватись могла лише істота з уявою сороки: їдко-жовта ультракоротка сукня, відверто розхрещена на рано зівялих грудях, жадібні «криваві» вуста, штучно збільшені вдвічі. А її хтиві, безсоромні очі! Жирно обведені чорним олівцем, три кольори тіней. Свої брови Льолька геть вищипала, а вище, на вузенькому лобику, намалювала нові дурні здивовані дужки.
Якби Олена була у звичайному стані, вона б із ввічливості не сміялася, але зараз, стоячи перед повією, не могла впоратися з бурхливими вибухами реготу.
Ты что, дури обкурилась? невдоволено буркнула та.
Нет, просто очень весело! спромоглася відказати крізь сміх.
А ты сексопильная куколка, зі знанням справи зауважила Льолька. Хочешь стать фотомоделью, работать в Париже? Могу устроить.
А как же! Ты уже пристроила одну с пузом. Сколько тебе заплатили? Тебе мало?
Кончай комсомол, подруга! С той далекой эпохи полезно взять только два слова «Всегда готова!». Лидка дура, а ты с мозгами, заработаешь кучу баксов, відверто пояснила повія.
Да, у меня хватает ума не иметь с тобой дела. Кстати, почему ты сама еще не в Париже?
А ты за меня не беспокойся! Я не останусь в этой вонючей хохляндии подыхать вместе с такими умными придурками, как ты! Днями лечу в Париж! зневажливо кинула повія, різко повернулася і непристойно завихилясувала товстими стегнами по вулиці, шокуючи рідких перехожих.