Сатано, ми ж говорили про любов!
Обоє весело розреготалися.
Нагадай, на чому я зупинився?
Ти говорив про каналізаційні стоки, що вживають замість води.
До чого тут любов? і Сатана засміявся.
З точки зору Світлого Янгольства наша бесіда немає ніякої вартості, така вона непослідовна! Ісус засміявся теж.
Що нам до їх точки зору? Ми у Пеклі! Звісно, не такі вільні, як Фобос, та можемо дозволити собі розкіш бути непослідовними. Так от, Україна привернула мою увагу разючими контрастами: з одного боку, вимирання і зубожіння населення, а з іншого, перетікання колосальних капіталів за кордон, серед європейських країн лідирує по закупівлі дорогих автомашин. В те місто привели мене справи, ми підготували з моїми підлеглими зіткнення двох наймогутніших мафій України. Сатана розкурив сигару, видихнув дим, замріяний погляд його яскраво-зелених очей полинув вдалину: Нарешті добрався до любові! Випало десять вільних хвилин, я йшов брудним містом, цвіли тополі, дуже сніжило пухом, доволі неприємно! Вона стояла біля будочок спиною до мене. Це доля!
І ти уважно роздивився її?
Так, я безсоромно роздягнув її оком, хтивий я мерзотник, і уяви, мені стало соромно!
Та невже? Ти знову дивуєш Мене, Сатано!
Тут тричі ударив гонг.
Продовжу сповідь за вечерею, Джеймс не любить, коли я ігнорую цей клятий гонг. Ходімо у їдальню!
Вони підвелися.
Якщо у тебе панує суворий англійський порядок, то, може, одягнемо смокінги? пожартував Ісус.
З якої такої нагоди? Якщо хочеш, можемо піти хоч голими, весело запропонував Сатана, жінок у замку немає, є тільки залишки їх підсмаженої плоті на пекельній сковороді. Відверто кажучи, мене це не надихає аж настільки, щоб виглядати джентльменом!
Ісус з Сатаною поволі йшли до їдальні, безшумно занурюючи ноги у розкішний килим, що вистилав коридор у кучерявих загогулинах. Сатана поринув у спогади про Олену, підвів голову і раптом несамовито закричав:
Фріц!
Фріц, бравий арієць, тут як тут, виструнчився перед Люцифером.
Що це таке? по-німецькі чітко різав повітря Сатана. Що це за жирна пляма перед їдальнею?!
Вибачте, що Ви маєте на увазі, Герр Люц? не зрозумів переляканий Фріц.
Що?! Оте бридке опудало я маю на увазі! гримнув Сатана. Як ти посмів виставити таку гидоту перед дверима їдальні? Для чого?! Ти ж знаєш про мій потяг до прекрасного! Ти що, вирішив нам з Сином Божим зіпсувати апетит?
Перепрошую, Ваша Божа Милість Ісусе Христе, перепрошую, Герр Люц, Фріц почервонів, як рак в окропі, у Пеклі сьогодні забагато роботи, для варти у замку не вистачає солдатів.
Опудало, ходи-но сюди! гаркнув Сатана.
З Вашого дозволу, Герр Люц, я Отто, підійшовши, зблід нещасний вартовий.
Та який ти в біса Отто?! Ти навіть не позагробна людина, ти шмат сала! Чому у тебе широкий зад, а плечі такі вузенькі? Ще й живіт, як у девятимісячної вагітної? Ти блакитний? Відповідай, свиня!
Сатано, прошу! втрутився Ісус.
Вибач, Ісусе, та це мої володіння, а Пекло, перепрошую за істину, не Рай. Що у Святому Пісанії сказано про блакитне гріхозлиття, не забув? На Землі є церкви, де одружують цю сволоту! Що вдієш? На жаль, моя влада не розповсюджується на храми Господа! Та у Пеклі господар я!
Не лукав, Сатано! Деякі церкви твої, але на Землі у твоїх церквах блакитних одружують, а в Чистилищі катують, чи не так?
Дякую, що нагадав, а то я щось забув про ті церкви. Останнім часом не до них! Не до бісових церков Хоча, вони мій винахід відрізняти чоловіка від брудної потвори, очі Сатани спалахнули гнівом і накинулися на Отто, так хто ти в біса такий, відповідай!
Сатано, я зачекаю тебе у їдальні, промовив Спаситель і увійшов у двері величезного залу.
Жирне тіло вартового дрібно затремтіло, він упав на коліна перед Дияволом.
Ну ж бо, покидьку! шалено загорлав Сатана, він відчув напад натхнення волати так, щоб було чути на кожному поверсі тристаповерхової будівлі: Не потерплю блакитних у замку! Зберу всю цю сволоту і кину на сніданок голодним орлам!!!
Змилуйтесь, Герр Люц! Пощадіть! Це від того, що я забагато їм
Очі Сатани потеплішали.
Підведись, синку. Бачу, не брешеш. Обжираєшся гороховим супом, щоб потім псувати свіже повітря мого замку, так? дружньо запитав Сатана.
Так, Герр Люц, зніяковіло підтвердив Отто.