Дон Жуан не договорив, бо раптом все Пекло, до кожного його прошарку, дрібно затремтіло від кінського іржання і гулкого цокоту копит.
Браво, Дон Жуан! Йому сподобалось твоє порівняння, забрикалося! вигукнув Сатана у сумному Диявольському захваті. Та якщо Пекло дикий кінь, то я той вершник, що приборкає його!
Зал сповнила мертва тиша, лицарі Темряви напружено переглянулися, зненацька «ожив» Фобос.
О да да, еще чуть-чуть, зашепотів він з пристрастю збожеволівшого від пестощів коханця, він передчуття близького рішення у його зелених очах розгорілося вогнище, він шалено зашкрябав кігтем по паперу, О, да! Есть! Я кончил, и как! Всё сошлось, сошлось в точке поглощения! він полегшено зітхнув, геть щасливий, відхилився на спинку крісла, здивовано поглянув на зібрання за столом. Якого біса я тут сиджу серед вас? Це що, нарада?
Так, хлопчику мій, поки твій мозок отримував оргазм, ми обговорювали пекельні проблеми! гнівно кинув йому Люцифер.
Хочеш мене завести? Іди до біса, Сатано! Мені занадто добре, щоб зараз з тобою битися, зневажливо відгукнувся той.
Занадто добре ніколи не буває! зауважив Євген, йдучи від дверей до столу.
Твоя правда, я страшенно зголоднів! Ходімо снідати, чи вечеряти Що там у нас? І до дідька кудлатого всі пекельні проблеми! невимушено запропонував Фобос.
Не корчи з себе дебіла! гримнув Сатана. Пекельні проблеми можуть відіслати нас усіх до дідька, а ми їх ні!
Ти таки дістав мене, Герр Люц! Дістав із самісінького дна мого бідного, доброго серця! драматично викликнув Фобос. Між тим Пекло висунуло перед нами одну єдину проблему, простеньку, як мозок Шарика, з Вашого дозволу, генію Євгенію!
Зарозумілий ти покидьку! Та що ти знаєш про мою роботу, про мої ідеї, наміри?! підвищив голос Євген і розшарівся від обурення.
Годі! різко обірвав Сатана початок сварки. Твої пропозиції, Фобосе?
Геній Фобос огорнув товариство за столом поблажливо-лагідним поглядом сестри милосердя і посміхнувся лицарям Жаху, як та посміхається до бідолашної юрми діток-калічок. Сатана, стримуючи шалений гнів, подумки виматюкався.
Отже, любі друзі мої, почав Фобос, правдиво імітуючи вчителя у класі недорозвинених учнів, всі ми знаємо, всі, навіть Хам та Лінивий, що Пекло залежить від Землі і змінюється вслід за нею, але не встигає. Не встигає знищувати всіляку босоту, що без нашого дозволу перетинає кордони Чистилища! Потрібні кореляції пекельного простору і часу відносно Землі. Хоча, часу і не існує але це вже занадто складно для вашого розуміння, занадто і, увібравши душею запеклу лють усього Чорного Янгольства, Фобос розважився хрипким веселим реготом. Монстри-прибульці, пригоди в прошарках наслідок розбалансування пекельного виміру. І ти, Герр Люц, це знаєш не гірше за мене. Що тут обговорювати? На що гаємо час, якого немає? Давай збалансуємо Пекло удвох після вечері за пляшкою віскі, Герр Люц!
Утрьох, Євген приєднається до нас, а ви, джентльмени, приготуєте нам всю необхідну інформацію
До речі, оця карта, що я щойно склав, теж буде нам у пригоді, безцеремонно перебив Сатану Фобос, закурив цигарку, затягнувся, вся інопланетна сволота прибуває до Пекла трьома шляхами, я їх обчислив, влаштуємо пастки на їх шляхах. Певен, ми приємно здивуємо цю брудну босоту, джентльмени!
Відхилившись на спинку стільця, Фобос жадібно ковтав дим міцної цигарки, єдиним енергійним видихом могутніх легень він виштовхнув з себе хмарку диму, що зависла над столом. Хмарка мала чіткі обриси інопланетянина.
Ти таки геній, Фобосе! у захваті вигукнув Альфонс. Саме такої форми даму знайшов я сьогодні у своєму ліжку, джентльмени. Уявіть собі мій жах, вона була такою слизькою, холодною, і вся дрібно тремтіла від збудження. Не встиг я як слід прокинутися, як відчув, що відгукуюсь на її інопланетну пристрасть. Це було так так Джентльмени, дайте ковтнути віскі!
Чорне Лицарство вибухнуло реготом, Гертруда в огиді скривила вуста. Лише Скупий ніяк не зреагував, впродовж засідання Пекельної Ради він не вимовив жодного слова, бо знав, що мовчання золото.
Скупий лицар Темряви не був дурнішим за інших, скоріше навпаки. Бувало, потрапивши у халепу, лицарі Жаху йшли до нього, він розтуляв рота, давав їм розумні поради і навіть втішав, але за солідні гроші.
Тим часом, вволю нареготавшись, Кривавий жбурнув в Альфонса пляшку віскі. Той перехопив її, відкоркував, відпив. Пляшка помандрувала колом, від лицаря до лицаря. Не пили лише Скупий та Гертруда. Їй забули запропонувати, а Скупий відмовився сам, бо вічність піклувався про своє здоровя, а останнім часом дуже уважно стежив за рівнем холестерину у своїй крові.