Ева силилась зібрала докупи векторні обривки зі своїх минулих хронік. Зосталось звести їх у ту площину, із якої вислизне кручена тропа видимих глибоких слідів їхніх ніг і лап. Вона не сумнівалась, що погодиться знову убивати. Рун-хлопчик, у минулому довірливо-манірний та лагідний, зламався. І вона підкориться. Під стягами біло-чорними чи біло-сірими знову запалиться пітьма і заморозиться світло.
«Сумнівна твоя ласка, Танна, думала Ева, прикриваючи повіки. Ти дозволила гриханам і людям піти, примирила їх, щоб вони знайшли спосіб вижити. Відпустила.. І раптом отямилась. Потягнула за ниточки. Що такого у тому попелі, який треба ворушити?»
Знайдення. Доба до падіння
Повернися до тями, довірливий Годі чекати зорепаду сьогодні ніхто не запалюватиме темряву. «Часткова хмарність» зауважили б синоптики, якби жили у цій частині світу.
Підведи очі, скептику. Ось вони визирнули: нанизані перлини надщербленої четвірки місяців.. У сріблі серпанку, ледь.. надкушені. Звична картина нічного неба вказувала шлях зухвалим мандрівникам, бо прозорливі жителі верхньої смуги Знайдення тричі перевірили, чи надійно замкнені вікна і двері, чи загострений клинок дідівський, чи щит ритуальний на стіні не покосився.
Цей світ давно поділений, розумнику. Смугами, стінами, перегородками. Законом і беззаконням. Невмирущим володарем Тригорії і славним Архітектором адеманського пагорбу у Надморї, нащадками другого і страхами першого. Коли знаєш свого ворога в лице, а знайомий голос впізнаєш у темряві світ поділений правильно. Світобудова Знайдення не знала міфічної полярності. Змагання добра зі злом звелося до ігор у манірне переодягання цих суперників. На дистанції довжиною у вічність усі імена затираються. Безсмертя грає не за правилами, і жарти у нього злі.
Двоє рухались, як один це мало гарантувати одному із них невидимість. Двоє сердець різної щільності: незрілої людини і стріляного хижака. Різні та однакові співучасники субреального дійства у звивистих лабіринтах Знайденого світу. Їх обєднувала мета і розєднували цілі. Такий тандем ставав звичним явищем у лише відносно безпечних землях. Страх у Знайденні має владу зводити мости і спалювати переправи. Нічого і хтозна-скільки спільного. Нас, мандрівників, частенько єднають блудливі дороги уздовж одного берега. А розєднують вузли власного роду.
Сіра густа імла закипала паром. Клубочилась і здіймалася вгору молочним птахом. Можна сподіватися від такої ночі ще тих вибриків.
Дольки втомленої свідомості вимолювали сну, зрадливо злипалися повіки. Загрозлива реальність вислизала з-під контролю. «Відпусти повідок пильності, під тобою вправний ловець» нашіптував туман..
Ледве голову схили.., першою завела пісню чотирилапа.
Порятунку не проси.., спросоння відреагувала вершниця, міцніше обійняла сріблястий котячий загривок, зануривши у нього лице.
Ланцюгом прикутих правил синіх місяців овали.., відспівала свою партію Білогрива, замисливши лукавий жест.
Білі кості омива.., колискова обірвалась під шумок падіння.
Трохи ясності цієї ночі не завадить, вишкірилась болотяна кішка. Тої, що очі розплющує.
Обіймаючи холодну землю, кривлячись від болю, вершниця беззвучно лютувала. Наче птах, вислизнув сон. Наче змій, підкрадався гнів.
Безбожне творіння ночі, лукавий виродок боліт, брехлива напівкровка усе в цьому переліку я, і навіть більше! Відточуй кігті, крихітко, нависаючи, протяжно шипіла кішка.
Дівчина уперто мовчала, сховавши голову між гострими колінками. Намагалася зрозуміти, що їй більше боліло: кривда чи забитий лікоть.
Лю-ю-ю-ю-ю.., витягнулись губи. Коли розплющились очі, цукристі, як мед, звуковий ряд повернувся до мовного русла. Ти дня ніколи.. не бачила мені тебе жаль.
У жалощах немає порятунку. Щоб вижити, важливіше жало, хризолітові кристали її очей витискали чорні щілини. Той, хто на тебе полює, вилизувати тобі сліз не буде. Ти замкнула удома свою людину, Ев. Памятаєш?
«Зрілі вчинки двоногих найнудніші із передбачуваних у світі речей. Не будь прогнозованою», справжні думки протистояли манірним повчанням, про що двоногій не слід було знати:
Я не обіцяла, що буде легко, тихою річкою попливли повчання. Буде страшно і буде боляче. І Пустельник його знає, скільки життів треба прожити, щоб.. навчитися жити.