пораділи сонечку/хмаринкам/сніжку за вікном;
пішли виконувати вранішній ритуал (умивання/чищення зубів/горщик тощо).
День:
повідомили, що вже середина дня, що ми виконуємо денний ритуал (обід/горщик/читання/сон/прогулянка порядок у кожній сімї свій).
Вечір:
сонечко сідає, готуємо вечерю, зустрічаємо тата з роботи тощо.
Ніч:
вечірній ритуал відходу до сну, розповідаємо, що вже темно, що вночі спимо, для чого спимо тощо.
Нині видано багато цікавих картонних книжок для малюків з різними віршами і картинками. Знайдіть таку, у якій висвітлюється тема зміни дня і ночі, і читайте разом.
Памятайте: усе, що малюк може помацати і побачити, він запамятає швидше. Діти молодшого віку не мають абстрактного мислення.
Ранок
Сміється поле, річка, ліс,
Сміються гілочки беріз,
Птахи сміються і луги,
Сміються квіти навкруги.
Ставок, що цілу ніч мовчав,
І той сміятися почав.
Лататтям легко лопотить
І каченяток веселить.
Я швидко скочив до вікна
Поглянуть, що за дивина?
Аж бачу у віконце
Надворі сходить сонце.
День
Сонце в небі високо.
До заходу далеко.
Зерна в норку тягне миша.
Учить азбуку малюк.
Вечір
Ось і сонечко зайшло.
Білочка ховається в дупло.
Дрімота у гості до нас йде,
Казкочку цікавую веде.
Ніч
Сплять пташата на осиці
Сплять зайчата під пеньком.
Сплять ведмеді та лисиці,
Їжачок спить під листком.
***
Він найпершим прокидається,
Чепуриться, умивається,
Вийде з терема хутенько,
Привітає землю-неньку.
Є така в нього турбота
Всіх підняти до роботи.
Дивний гість прийшов на ґанок,
Ще й замовив на сніданок
Темряви і трохи ночі.
Як поїв розплющів очі.
Тихо-тихо підкрадалась,
До сусіда приглядалась.
Він помітив гостю враз,
Посірів і зовсім згас.
Вечір серпанком землю вкриває,
Навколо все стихло, усе засинає.
Вечір веде за собою сестричку
Місячну, зоряну панночку
Що ще почитати на цю тему?
Тетяна Вовк «Выгляни в окошко. Мишунька».
Тетяна Дубовкина «Читаем и запоминаем времена года, месяцы, дни недели».
«22 картинки. Мій день» (Вид-во «Ранок»).
2. Пори року
Так само, як день змінює ніч, приходять і минають пори року. Тут теж добре працює спостереження разом з дитиною під час прогулянок, книги з віршами. У нас свого часу висів на дверях настінний календар, поділений на 4 частини, у кожній з яких була картинка відповідної пори. Так, і це теж тайм-менеджмент!
Пори року
Неспішно, крок за кроком,
Минають чотири пори року,
Одна пора проходить,
Інша услід надходить.
Зима це хуртовина,
Весна у квітах лине,
А потім тепле літо
І осінь, в сум одіта.
Ось так із року в рік
Минає часу лік.
***
День за днем
за тижнем тижні
непомітно лине час.
Різні зміни дивовижні
відбуваються круг нас.
От зима, весна та літо,
осінь, потім знов зима
Сивий час летить над світом,
і кінця йому нема.
Кожен місяць, кожну пору
на землі нове вбрання.
Й ми самі не ті, що вчора,
ми зростаємо щодня.
Глянь навколо оком пильним
і побачиш зміни ці,
як повільно, неухильно
йдуть по черзі місяці.
***
Весела, гарна й кучерява
маленька дівчинка Весна
біжить, сміється, сіє трави,
і пісня ллється голосна.
По всіх усюдах пісня лине,
усе пробуджує від сну,
і всі комашки, всі рослини
вітають дівчинку Весну.
Дерева просять: Весно красна,
розкрий на гілочках бруньки!
А луки кажуть: Кинь-но рясно
по нашій зелені квітки!
І луки буйно зацвітають,
і свіжим листям гай шумить,
а дівчинка росте, зростає
не щогодини, а щомить.
Це не дитя вже подивіться
на гарну дівчину струнку!
Вона збирає полуниці
і стиглі вишні у садку.
І, світлом сонячним залита,
слідкує, щоб усе-росло
її тепер вже кличуть Літо,
хороше Літечко прийшло!
І сонце тепле, й небо синє,
і всюди праця йде на лад.
Вже запашні копиці сіна
на луках вистроїлись в ряд.
А ось веселі, загорілі
вітають Літо малюки,
і плещуться, й здіймають хвилі
під тихим берегом ріки.
Дні йдуть і золота пшениця
додолу хилить колоски.
Не дівчина вже молодиця
виходить в поле залюбки.
Турбот і справ у неї досить
в роботі їй не заважай:
це працьовита й щедра Осінь
збирає добрий урожай.
І яблука зриває гарні.
І груші, й сливи запашні.
І буряки до цукроварні
везуть з плантацій день при дні.
Вже над землею ходить холод,
і путь відкрито всім вітрам.
Беріть книжки, ідіть до школи!
говорить Осінь школярам.
Ще й помаха пташкам привітно:
До вирію летіти час!
І жовте листя непомітно
з дерев зриває раз у раз.
Злітає листя. Жовтий килим
Лягає з шурхотом до ніг.
А вже на нього пухом білим
Сідає перший чистий сніг.
Вже зникла дівчина колишня
і молодиці вже нема,
І тільки бродить в білій тиші
бабуся лагідна Зима.
Ану, бабуся дітям каже,
беріть санчата й ковзанці!
Сама ж не сяде, не приляже,
бо стільки справ в її руці:
вона вкриває льодом води
усіх ставків, озер та рік,
під сніг ховає в полі сходи,
щоб лютий холод їх не пік;
велить, щоб віхоли гуділи,
хилили все живе до сну
І все спочине І зраділо
зустріне дівчинку Весну!