Єдина проблема, що стояла перед ним: коли цим всім користатися? Коли грати в гольф? Насолоджуватися поїздками на автомобілях? Милуватися страусами? Їздити на полювання в Заповідник? На все це потрібен час, а час йшов на управління країною, точніше на підготовку передачі території під управління. Він планував відійти від справ після виграних виборів 2015 року зробити премєр-міністром сина, а самому зайнятися, нарешті, впритул кабанами, страусами і тією, хто приходить тепер до нього вечорами у ліжко. Так сталося, що тепер з дружиною тихою, вірною, безшумною жінкою вони жили порізно. Син виріс, тесть помер, а більше їх, кінець кінцем, нічого і не повязувало, хоча ставився він до своєї жінки з повагою, проте, і повага мала свої кордони, бо він мав свої бажання, і гадки не мав, щоб їх стримувати. За усіма ознаками Хазяїн ставав дуже особливою людиною, можна сказати, історичною постаттю. І якщо вічність була йому гарантована, то, значить, і саме життя потрібно прожити на повну, як і годиться постаті історичній.
Інколи він з сумом відчував себе самотнім і винуватим перед сином і дружиною, тож вирішив, що мусить якось загладити провину перед ними. А що може бути найкращим подарунком для матері? Саме так бачити своє дитя успішним і щасливим. Таким він і зробить його першою людиною в країні, а сам залишить за собою роль верховного судді, до якого будуть приїздити або за особливими порадами, або за вирішенням складних розбіжностей. Тут їхні інтереси збігалися повністю, кожен отримував те, що хотів і на що заслуговував.
Хазяїн набрав по мобільному сина:
Ти коли зможеш заїхати? Літак о шостій сідає? Чекатиму! поклав слухавку в кишеню і рушив до Хонки. (А коли йшов, з посмішкою згадав, як заклякли від здивування і народні депутати, і судді, і члени Центральної виборчої комісії, коли він під час інавгурації, замість повернути посвідчення президента, засунув документ у внутрішню кишеню.)
6
На роботу в перший день після відпустки Саша прийшла у футболці з оригінальним принтом: трафарет Хазяїна з червоною крапкою посеред лоба. Автори трафарету два зовсім молоді хлопця отримали за цей малюнок по кілька років вязниці, тож Саша вирішила, що треба їх якось підтримати, хоча б таким чином. Олексій Петрович, начальник юридичної контори «Коротенко і К», спочатку не звернув уваги на її зовнішній вигляд насправді вони мали купу роботи, але потім, очевидно, за підказкою секретарки Олени Янівни, яка не дуже любила Сашу, зняв окуляри і нарешті покликав на розмову.
Сашо, сказав, як завжди, розважливо. Ти ж знаєш, я цього Начальник мляво помахав у бік трафарету Хазяїна рукою, урку сам терпіти не можу. Але ми на роботі, тож, будь ласка
Не можна на роботі так ходити? уточнила Саша.
Ну, по-перше, незалежно від малюнків на футболці, у нас існує певний дрес-код. Він досить демократичний, як на мене, тож варто його дотримуватися. Маємо солідних клієнтів ну, ти сама розумієш
Так, ясно, Саша кивнула головою. А от
але справа не тільки в роботі. Я дуже, чисто по-товариськи, не рекомендую тобі носити цю футболку деінде.
Чому? здивувалася Саша.
Задля безпеки, Олексій Петрович постукав пальцями по дереву стола. Повір мені, часи йдуть вельми скрутні. В столиці тепер наймодніші автомобільні номери з Донецької області.
Ви щось знаєте? запитала Саша. Олексій Петрович, зважаючи на перелік клієнтів, з якими він мав справу, завжди щось знав.
Ти про що?
Ну Про країну. Про те, що станеться?
Не турбуйся, тебе це не обходить, посміхнувся керівник. Просто зніми футболку ха! ляпнув себе долонею по лобі. Я мав на увазі не ходи в ній, а не «зніми футболку»!
Саша засміялася. Підсвідомість, ясна річ! Після повернення з відпустки виглядала вона дійсно неймовірно привабливо, кожна клітиночка її тіла дихала свободою і здоровям, хоча сказати, що вона красива, навряд чи було можна. Але зараз вона просто сяяла, і навіть чоловік ніяк не міг насолодитися її присутністю дуже скучив, і з великими труднощами відпускав на роботу кожного ранку. Через кілька днів він мав їхати в Макіївку, до себе на батьківщину, там йому пропонували якусь роботу і заробіток, відмовлятися не мало сенсу, бо гроші в родині зовсім зійшли на ніщо5.
Наступного дня Саша прийшла в контору вдягнута, як завжди, по-діловому, поклавши в прання футболку з «хазяїном-вдовою індуса», як висловлювався про неї Іван через червону цяточку на лобі. Вона не мала жодних претензій до керівника своєї юридичної фірми вони ж не програмісти якісь, що ходять на роботу в різнокольорових драних шкарпетках і з немитими головами такий стиль їм навіть личить, інакше важко зрозуміти, як вони дають раду всьому тому безладу в компютерах і програмах, та й на душі стає легше такі розумні, але ж, бачиш, бідолашні, чим доводиться жертвувати Ні, вони висококваліфіковані юристи, що мають дуже впливову і багату клієнтуру, яка миттєво реагує на будь-яку дрібницю.