Або підморгував:
Ну що, зростає ваш вексельний портфель?
Тривожний час, пережитий країною, непомірно роздутий випуск цінних паперів, пропаганда проти рабовласництва і все інше змушували людей тривожитися за майбутнє. І Таю він сам не міг би пояснити, чому, здавалося, що з цим юнаком варто було поговорити на актуальні теми. Хоч вік його начебто не такий, щоб у всьому цьому розбиратися, а все-таки хлопець тямить.
Дякую вам, містере Тай, у нас справи йдуть непогано, зазвичай відповідав йому Ковпервуд.
Ось побачите, якось вранці сказав Тай Френку, якщо ця пропаганда проти рабства не припиниться, ми ще сьорбнемо лиха.
Саме в цей час невільник, що належав одному приїжджому кубинцеві, був відібраний у господаря і відпущений на волю (бо за законами Пенсильванії будь-який негр, який опинився на території штату, хоча б навіть проїздом, отримував свободу). Випадок цей викликав велике сумяття. Кілька людей були заарештовані, газети підняли жахливий галас.
Ніколи не повірю, що Південь терпітиме такий стан речей. В нашу справу це вносить сумяття і, треба думати, в інші галузі теж. Згадайте моє слово: ми дограємося до відокремлення Південних штатів.
Містер Тай вимовив цю сентенцію з ледь помітним ірландським акцентом.
Так, до того йде, спокійно відказав Ковпервуд. І нічого тут не вдієш. Негри, звичайно, не варті всіх цих збурень, але агітація на їхню користь триватиме. Чим же ще займатися совісливим людям? А нашій торгівлі з Півднем це неабияк шкодить.
Я дотримуюся такої ж думки, та й чую те саме зусібіч.
Після того як молодий Ковпервуд пішов, містер Тай зайнявся іншим клієнтом, але раз у раз згадував юнака, який вразив його глибиною і ґрунтовністю своїх міркувань про фінансові справи.
«Якщо цей молодик захотиться змінити місце, я запропоную йому працювати у мене», вирішив він.
І одного разу сказав Френку:
Ви не хотіли б спробувати свої сили у біржовій справі? У мене саме звільнилося місце.
Із задоволенням, посміхаючись відповів Ковпервуд, вочевидь, задоволений. Я й сам збирався просити вас про це.
Ну що ж, якщо ви зважитеся перейти до мене місце за вами. Приступайте, коли вам буде завгодно.
Я повинен завчасно попередити своїх господарів, зауважив Френк. Ви не могли б почекати тижнів зо два?
Ясна річ. Жодного поспіху. Залагоджуйте всі свої справи. Я зовсім не хочу ставити Вотерменів у скрутне становище.
Лише через два тижні Френк розпрощався з компанією Вотерменів; його цікавили, але нітрохи не пянили перспективи, що відкривалися перед ним. Містер Джордж Вотермен дуже засмутився, а у містера Генрі ця звістка викликала неабияку досаду.
А я ж-бо думав, що вам у нас подобається, скрушно зітхнув він, коли Ковпервуд повідомив йому про своє рішення. Можливо, ви невдоволені платнею?
Ні, містере Вотермен, я просто хочу зайнятися біржовою справою.
Он як? Шкода, дуже шкода. Але не хочу вас відмовляти, якщо це на шкоду вашим планам. Вам видніше. Хоча ми з Джорджем збиралися за деякий час запропонувати вам стати нашим компаньйоном. А ви раптом, ні сіло ні впало, зірвалися з місця і до побачення. Адже в нашій справі, чорт забирай, можна заробити добрячі гроші.
Я знаю, з посмішкою відповів Ковпервуд, але воно мені не до душі. У мене інші плани. Я не збираюся присвячувати себе хлібно-комісійній справі.
Містер Генрі Вотермен ніяк не міг второпати, чому Френка не цікавить ця галузь, хоча він так очевидно досяг успіху в ній. До того ж він побоювався, аби те, що молодий чоловік іде від них, не зашкодило справам фірми.
Незабаром Ковпервуд прийшов до висновку, що нова робота йому куди більше до смаку вона і легша, і вигідніша. Почати хоча би з того, що фірма «Тай і Ко» містилася в красивому зеленувато-сірому камяному будинку (номер шістдесят шість по вулиці Третій, яка в ті часи, та ще й через багато років по тому була центром місцевого фінансового світу). Тут же поруч знаходилися банківські установи, відомі не тільки в Америці, але і за її межами: «Дрексел і Ко», Третій національний банк, Перший національний банк, а також фондова біржа та інші подібні установи. По сусідству притулилися ще десятка зо два банків і дрібніших біржових контор. Едвард Тай, глава і «мозок» фірми, родом із Бостона, був сином ірландця-іммігранта, який досяг успіху і розбагатів у цьому консервативному місті. У Філадельфії містера Тая вабили широкі можливості спекуляцій. «Це найкраще місце для людини, яка вміє бути насторожі», з легким ірландським акцентом казав він своїм друзям. Себе він вважав саме такою людиною. Це був чоловік середнього зросту, не надто повний, з легкою і дещо передчасною сивиною, за натурою життєрадісний і добродушний, але в той же час завзятий і самовпевнений. Над верхньою губою у нього стовбурчилися коротко підстрижені сиві вуса.