«Людина це частина цілого, яке ми називаємо Всесвітом, частина, обмежена в часі та просторі. Вона відчуває себе, свої думки і почуття як щось окреме від решти всього світу, що є певною мірою оптичним обманом. Ця ілюзія стала вязницею для нас, що обмежує нас світом власних бажань і прихильністю до вузького кола близьких нам людей. Наше завдання звільнитися з цієї вязниці, розширивши сферу своєї участі до всякої живої істоти, до цілого світу, у всій його красі. Ніхто не зможе виконати таке завдання до кінця, але вже самі спроби досягти цієї мети є частиною звільнення і підставою для внутрішньої впевненості» (Альберт Ейнштейн).
Зелений розуміє, що речі не такі, якими здаються, адже факти насправді являють собою інтерпретації: різні люди побачать різне, і навіть одна й та сама людина побачить різне, перебуваючи в різних контекстах. У зеленому світі все відносно, кінцеву істину принципово неможливо виявити. Тому тут терпимі до будь-яких відмінностей, включаючи релігійні, якщо є згода щодо основних принципів. Ба більше, зелений любить відмінності та заохочує їх адже в інших, відмінних людей можна чогось навчитися. Ви не зустрінете тут догматизму, а парадокси не зумовлюють намагання негайно їх розвязати. Тут важливі увага до почуттів і співчуття, тут обовязково відповідати нормам колективу. Не думайте тільки, що зелені безконфліктні. Вони зазвичай жорстко захищають свої принципи і свою групу. Найстрашніше звинувачення у зеленому світі сказати про когось, що він бездушний і принижує інших. Зелений повстає проти відхилень і завжди захистить свободу всіх, хто згоден із більшістю.
Майже вся влада і багатство зосереджені сьогодні саме у помаранчевому світі.
Вхідний барєр у зелений світ для людини високий рівень особистого розвитку («правила всередині, а не зовні»), для соціуму ж необхідний певний рівень добробуту. Адже чиста матеріальна продуктивність зеленого світу істотно нижча, ніж помаранчевого (що, втім, не страшно, адже зеленому і потрібно менше). Зелений світ приходить тільки в багаті місця, де перші потреби задовольнити нескладно, а від інших потреб можна і відмовитися. Він знижує споживання до розумних меж, запобігаючи загрозі екологічної та енергетичної криз. Разом з тим, на відміну від синього, зелений не готовий чекати винагороди у потойбічному житті; він готовий вкладатися у спільну справу, але спільна винагорода мусить не забаритися.
«Найважливіші речі у світі не речі», говорить мешканець зеленого світу і з усмішкою додає: «Ба більше, найважливіші речі у світі безкоштовні».
Перші паростки зеленого світу пробилися ще сотні років тому, але синій світ давить їх своєю системою, а помаранчевий принижує. Історично початок зеленого світу це епоха хіпі, «Бітлз», паризька студентська революція 1968 року. Зелений бажає відійти від навязаних суспільством ролей, він уміє цінувати свою унікальність і поважає унікальність інших. Поступово зелений світ захоплює університетські кампуси, де вчорашні студенти стали професорами, але так і залишилися зеленими по духу. Антиглобалісти і «Ґрінпіс», постмодерністська культура і фемінізм усі вони народилися в зеленому світі, хоча й не всі зберегли прихильність до нього (когось купив помаранчевий світ, а когось поневолив червоний). Рухи із захисту довкілля, національних меншин, прав жінок, дітей, тварин, споживачів тощо надбання зеленого світу.
Зелений істотно більше відповідає «жіночому» стереотипу можливо, тому, що він максимально далекий від «чоловічого» червоного стереотипу.
У наш час фіолетовий часто вбирається в одяг зеленого. Якщо зазирнути, наприклад, усередину будь-якого екологічного руху, ми побачимо порівняно невелике зелене ядро, оточене масою людей з фіолетовим магічним мисленням, які повторюють екологічні формули як заклинання і готові поклонятися духу кожного дерева.
Зелений не довіряє загальноприйнятим істинам, синім традиціям і помаранчевим раціоналістичним побудовам. Єдина реальність, що існує для нього, це тут і зараз, субєктивний досвід проживання. Істин немає, є лише штучні конструкції, створені, як правило, для певних форм гноблення; принаймні, всі істини відносні. А раз так, то «ніхто не має права вказувати мені, що робити!». Зелений вносить субєктивність у науку (немає фактів, є лише інтерпретації), нарешті зводячи разом Істину, Красу і Благо (науку, мистецтво та мораль), що розійшлися у помаранчеву епоху. Постмодернізм і деконструктивізм знаменують наступ зеленого у культурі та філософії.