Зайча впізнало товариша. Вибігло зі схованки. Радо гукало:
Привіт, Мекеко.
За віконцем тупцювало плямисте козеня. Воно ввічливо привіталося:
Доброго дня, Мазю.
На підвіконня викараскалося білченя зі смугастим хвостиком. Звали його чомусь Рудим Хвостиком. Білченя стало стовпчиком і писнуло:
Мазунчику, ходімо на Маленьку поляну.
Зайча кинулося до порога. Однак зачепилося за ліжечко і впало.
Де ти там? гукали друзі знадвору. Хутчіше виходь.
Зайча пхинькало:
Мені потрібно ще ліжечко застелити. Зачекайте.
У вікні знову зявилася кошлата голова з вишкіреними рідкими зубами. На підвіконні стовпчиком стояв Рудий Хвостик.
Ме-ке-ке! щиро дивувалося козеня. Я сплю у ліщині. Ніколи не прибираю за собою.
Білченя так само щиро дивувалося.
У нашому дуплі порається матуся. Я нічого не роблю. Я ще маленький.
Ми маленькі. А маленькі не працюють. Маленькі бавляться, авторитетно сказало козеня.
Зайча міркувало вголос, приклавши пальчика до рота:
Я найменший у родині Прудколапого татка. Значить, повинен бавитися.
З легким серцем Мазунчик вибіг із хатки.
Маленька галявина купалася у золотавому світлі.
Мазунчик із задоволенням скуб яскраво-зелену, вмиту росою, траву. Мекека пасся неподалік. А Рудий Хвостик знайшов боровик і гриз його, забравшись на пеньок.
Над друзями пролітали заклопотані пташки. Вони носили у дзьобиках червячків для своїх малят. А ще гули бджоли, перелітаючи з квітки на квітку.
Мазунчик запитав друзів:
Де їжаки, зайці, кабани з поросятками?
Рудий Хвостик йому пояснив:
Пішли до лісу. Збирають там ягоди, сушать на зиму траву. Моя матуся збирає гриби і настромлює їх на гілочки. Я теж їй допомагав. Але працювати нудно. Тому я від матусі втік.
Козеня мекнуло:
Добре, що їх нема. Ніхто не гримає на нас і не заважає бігати. Хлопці, давайте влаштуємо змагання. Будемо бігати наввипередки.
Білченя жбурнуло боровик. Майнуло смугастим хвостиком і з усіх ніг побігло через галявину.
Ме-е-е! сердився Мекека. Так нечесно. Слухайтеся моєї команди! Стійте струнко!
Рудий Хвостик, присоромлений, повернувся.
Друзі виструнчилися. Мекека голосно командував:
На старт! Увага! Руш!
І вони разом, в одну мить, зірвалися. Попереду мчав Мекека. За Мекекою дріботів Рудий Хвостик. Мазунчик чеберяв останній. Він дуже хотів бути першим. Біг так швидко, як ще ніколи не біг. Проте випередити друзів у нього чомусь не виходило.
Раптом щось трапилося. Мекека впав і просунувся на чотирьох ратичках уперед. На Мекеку з розгону налетів Рудий Хвостик. Зайча оббігло друзів. Воно зраділо, що випередило друзів. Але побачило купу і зупинилося.
Мазунчик уважно розглядав купу. Її хтось склав із сухої землі, хвої, шматочків листя та стебел. Але найцікавіше, що купа ворушилася. Ой, на ній сновигають мурахи! Їх видимо-невидимо. Вони бігають туди-сюди, туди-сюди. Але не наввипередки. Кожна мураха щось цупила: травинку, листочок, шматочки кори. Деякі колисали малят у білих згорточках.
Ти диви, сказало зайча. Такі малесенькі, а працюють. Ніхто не байдикує.
Я їм зараз покажу! Ме-ке-ке! погрожувало козеня.
Враз вискочило на купу і жваво запрацювало ратичками і повністю розвалило її. Потім носиком тикало у колишній мурашник, а ратичками швиргало залишки сухого листя. Знялася густа хмара їдкого пилу.
У горлі Мазунчика неприємно лоскотало. Він дременув подалі від мурашника. Сів під смерекою. З відстані спостерігав.
А білченя не дременуло. Крутилося коло Мекеки й підохочувало його:
Так, мурахам! Так! Це наша галявина. Хай ідуть у ліс і не заважають нам змагатися.
Раптом козеня не своїм голосом мекнуло і вибриком пішло по всій галявині. Але дорогою звалилося у траву і енергійно качалося.
Мазунчик подумав, що Мекека грається. Та коли прислухався, то зрозумів, що він плакав:
Рятуйте мене! Мурахи кусають! Мамо! Мамочко!
Рудий Хвостик так само волав не своїм голосом. І голос його звучав дуже жалісно.
На Маленьку поляну прибігла захекана коза Гострі Ріжки. Вона вилизала плямисте хутро свого синочка. Вибрала з нього всіх мурах, до останньої. Вмовляла синочка не плакати.
А білченя лізло вгору стовбуром дуба і рюмсало:
Мамусю, рятуй мене! Ой, боляче!
У дуплі відчинилися дверцята. Рудий Хвостик зник за ними.