Сергій Пантюк
Сім днів і вузол смерті
Переддення
По життю треба йти поважно і впевнено. Так, аби за тобою тягнувся шлейф добрих вчинків і файних жінок. Але вїдь у тему шлейф, а не хвіст. Бо хвости треба рубати!
Вінько поставив на стіл спорожнілу філіжанку і потягнувся за цигаркою. Орест, ледь помітно усміхнувшись, оглянув пітьмяну кавярню.
Думка твоя ніби й заслуговує на увагу, але, як би це коректніше висловитися, не зовсім мені до вподоби. Давай ще по каві замовимо.
Вінько, хоч і був на кілька років старшим за Ореста, нерідко полюбляв прислужитися своєму неговіркому приятелеві. Тож і тепер він звично попрямував до шинквасу, пошепотівся з миловидною, як на свої роки барменкою, а повернувшись, оголосив:
Кава зараз буде. Для нас із коньяком. Я сказав їй, що ти серйозний бізнесовець, і це твоє сокровенне бажання
У кавярні спиртним не торгували, та заборона стосувалася не всіх.
Дідько ти, Віньку! Зараз вмочимо писки, і знову піде-поїде. А в мене ж є ще одна важлива справа.
Якщо ти вважаєш дзвінок до своєї вдовички важливою справою, то ну тебе
Оресту подобалася Вінькова звичка називати осіб протилежної статті «вдовичками», але коли це стосувалося його Олюньки, трохи ображався. Правда, в собі, бо говорити щось наперекір другові не мало сенсу: на будь-яке Орестове слово Вінько знаходив десять своїх вагомих і мовби висічених із каменю. Із них він вдало вимуровував громіздкі контраргументи, які Орест теж не міг беззастережно приймати, а тому інколи все-таки прагнув посперечатися.
Ходімо краще до університетського гуртожитку, звузив очі Вінько, та й відвиснемо за повною програмою.
Не можу. Настрою нема. Та й взагалі
Барменка принесла на маленькій таці каву і коньяк.
О, пані є великою конспіраторкою, підбадьорливо засміявся Вінько, ковтнувши з однієї філіжанки. Щиро дякуємо. Та не кисни ти! майже викрикнув до Ореста, плюнь і забудься. Не вийде з цього нічого путнього. Ти тут страждаєш, ходиш, як мокра курка, нормального життя цураєшся. Думаєш, твоя Олюнька там чернечу рясу одягла? Хрін! Знаю я їх як облуплених
Віньку, припини. Оля порядна дівчина. Ми цілком довіряємо одне одному
Довіряєте? Ха! Ти довіряєш? А я нікому не довіряю. Колись, памятаю, розважався з однією «вірною». Весілля менше ніж за місяць, вже біла сукня у шафі, чувак, віриш, сам бачив. Хлоп її у відрядження кудись гайнув, а вона у кнайпу. Там я її й підарканив.
І що?
Осідлала вона мене і гарцює, телефон поряд із ліжком задзеленчав, вона за слухавку, а там її милий. У житті я не чув стільки ніжних і лагідних слів і найкращий, і найжаданіший, сумую, мовляв, приїжджай хутчій, бо не витримаю і помру, а сама, старий, вїдь у тему, і далі на моїм штуцері совається, курва
І що, це є приводом до узагальнення?
Орест знав, що Вінькові просто не щастило в особистому житті. І про його колишнє короткочасне одруження був начуваний. Не склалося, не та жінка трапилася на життєвому шляху Але ховати задавнені рани за машкарою цинізму, хіба це вихід зі становища? Останнім часом за Віньком постійно волочився якийсь непотріб у жіночій подобі. Та й Орест вже втомився про це говорити і думати. Хай живе, як йому подобається
Якщо не узагальнення, то один із типових випадків, Вінько зруйнував хід Орестових думок. Жінки не здатні кохати. Зарубай це собі на стовбурі. Ми здатні, а вони ні. Якщо жінка навіть іде з чоловіком на край світу, повір, не заради кохання, а лише леліючи якийсь меркантильний інтерес.
Ні, Віньку, у мене все зовсім не так.
Ха! Ти ж сліпий, як пень. І загальмований. Тому пояснюю усе, як кажуть, на сірниках. От дивимося на тебе. Молодий і привабливий. Самостійно здобув освіту. Поїхав за кордон, заробив копійчину і придбав житло. Працюєш перекладачем у серйозній фірмі. А тобі ж тільки двадцять сім, тобто перспектив реального зросту до біса і ще трішки. Будь-яка вдовичка, дізнавшись про все це, заприсягнеться на всіх бібліях, коранах і талмудах, що кохатиме тебе до смерті. У них на таких чоловіків нюх. Собаче чуття. А ти розтечешся, як шмарок по валізі від щастя, що якась ціла богиня зійшла з небес і удостоїла тебе своєю увагою. Рватимеш жили, щоб забезпечити її існування, носитимешся з нею, ніби з цяцькою. А вона, насолоджуючись усім, що ти для неї зробиш, зневажатиме тебе, а при першій-ліпшій нагоді стрибатиме у гречку. Всі вони однакові. В іншому ти мене не переконаєш ніколи.