У науковій літературі категорії розглядаються також як «гранично загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш суттєві, закономірні звязки та відносини реальної дійсності та пізнання». Вони виступають формами та стійкими принципами організації процесу мислення, «відтворюють властивості та відносини буття та пізнання у всезагальній та найбільш концентрованій формі». Водночас особливо підкреслюється думка, згідно з якою усі категорії науки знаходяться у певному звязку між собою, отже, являють систему, яка будується на основі єдності історичного та логічного, тому кожна категорія «може бути осмислена лише як елемент усієї системи» [11, с. 251].
Як бачимо, у цих визначеннях можна окреслити спільні (однопорядкові) ключові сутнісні ознаки та функції поняття категорія вони повязані з уявленням про те, що, по-перше, категорія є сформульованою людською думкою, отже, доступною досліднику формою узагальнення сутності певних реальних обєктивних процесів в економіці та суспільстві, що вже мали місце у житті людства, розвиваються у даний час або можуть відбутися за певних умов у майбутньому і, по-друге, саме існування таких сформульованих узагальнень щодо сутності окремих процесів, окремих дій, окремих форм відносин у процесі життєдіяльності людини та суспільства робить категорії ефективним інструментом дослідження внутрішніх (ендогенних) важелів функціонування та розвитку економіки, інших сфер суспільного життя.
Можна стверджувати, що поза існуванням такого наукового дослідницького інструменту як категорія, а для певних наук відповідно певної системи категорій, жодне дослідження, отже, проникнення у сутність причинно-наслідкових звязків руху будь-якої сфери суспільного життя, неможливе. У звязку з таким твердженням слід ще раз наголосити, по-перше, на необхідності визнання будь-якою економічною наукою існування певної глибинної сутності та змісту тих чи інших категорій і, по-друге, визнання існування певної інваріантності окреслених і визначених категорій, хоча це, звичайно, не означає змін у їх сутності через її розвиток, трансформацію, поглиблення тощо.
2.4. Практичне значення пізнання та використання вимог економічних законів в економічній діяльності людини та суспільства
Як це вже неодноразово зазначалося у попередніх підрозділах, однією з найважливіших функцій економічної науки є насамперед формулювання в результаті дослідження внутрішніх чинників розвитку реальних економічних процесів і явищ, що відбуваються у суспільстві, суті стійких причинно-наслідкових звязків, які забезпечують такий розвиток у певному напрямі. Розкриття причинно-наслідкових звязків між окремими сферами економічного життя та використання набутих знань про їх сутність, характер, умови збереження, можливості спрямування в інтересах окремого субєкта економічної діяльності, суспільства передбачають перехід від рівня абстрактного, категоріального, пізнання сутності процесів, що відбуваються, до формування конкретної системи дій щодо підтримки та розвитку цих процесів у напрямку, вигідному більшості членів суспільства. Провідним принципом такої діяльності є відомий вислів К. Маркса, який підкреслював: будь-яка абстракція конкретна.
Отже, пізнані економічною наукою закони, логіка вимог причинно-наслідкових звязків, яка зєднує окремі сфери економічного життя у цілісну економічну систему, можна та необхідно використовувати в інтересах людини і суспільства, нівелюючи негативні наслідки їх стихійного прояву та використання, свідомо посилюючи мотивацію застосування вимог цих законів кожним окремим індивідом, фірмою, галуззю, державою. В основі такої діяльності у певній мірі лежить уявлення про позитивну та нормативну форми наукового пізнання21.
Звичайно, використання вимог економічних законів, які на кожному конкретному історичному етапі функціонування суспільства утворюють певну цілісну систему, отже, знаходяться у стані взаємодії, взаємовпливів, забезпечуючи, в разі глибокого пізнання їх сутності, характеру існуючих між ними взаємовпливів, синергетичний ефекта динамічного економічного та соціального розвитку, неможливе поза формулюванням економічною наукою (у її взаємодії з іншими соціальними науками) наукової теоретичної концепції та моделі такого розвитку. Останні, у свою чергу, є обовязковою теоретичною науковою основою визначення системи цілей економічної політики держави та засобів реалізації цих цілей.