Клайв Стейплз Льюис - Кінь і його хлопчик стр 10.

Шрифт
Фон

 А навіть якщо й так, яке твоє коняче діло?  нарешті озвався таркаан, загрозливо кладучи руку на рукоять шаблі.

Та попри удавану погрозу в голосі, Шаста одразу відчув, що не такий вже він страшний, отой таркаан, і навіть

 Так це ж усього-на-всього дівча!  тільки й вихопилося в нього.

 А тебе це аж ніяк не обходить!  огризнувся «таркаан».  Якщо «усього-на-всього дівча», то ти усього-на-всього нікчемне, та ще й неввічливе хлопя можливо, навіть і раб, який втік від свого хазяїна, та ще й коня, либонь, поцупив.

 Чиє б нявчало,  гмикнув Шаста.

 Ніякий він не конокрад,  заступився за хлопця Ігого,  з тим самим успіхом ви можете обізвати мене дітокрадом, бо невідомо ще, хто кого викрав. А от щодо того, що моє коняче діло, а що ні  невже ви припускаєте, що я ладен пройти повз таку чарівну кобилку, яка, майте на увазі, є особою мого роду-племені, та ще й коли ми зустрілися на чужині! Це ж наче йти проти природи!

 Саме так,  погодилася та, що її звали Гвін,  проти природи не підеш.

 От притримала б ти язика, Гвін!  цитьнула на неї дівчинка.  Коли б не твій довгий язик, ми б у цю халепу не вскочили!

 Якщо «халепа» це про нас,  зауважив Шаста,  то ми тут вас не тримаємо полотном вам, як то кажуть, дорога!

 Авжеж! Тільки спробуйте-но нас затримати!  мовила, мов ножем відтяла, дівчинка.

 От до чого сварливі та вперті істоти бувають оті люди,  мовив Ігого, звертаючись до Гвін,  достеменні віслюки! Ми ж з вами, як розумні е-е-е коні завжди знайдемо спільну мову, чи не так? Дозволю собі виказати припущення, ясна панночко, що ваша доля чимось подібна до моєї: викрали ще у лошацтві, запродали в неволю до Остраханства, і тут, у неволі, ви вже не перший рік.

 Саме так усе й було,  похнюпилася Гвін і навіть тихесенько схлипнула.

 То ви вдалися до втечі?

 Та накажи ж ти своєму коневі, нехай не пхає носа, куди не просять!  тупнуло ногою дівча.

 А от і не наказуй!  у свою чергу тупнула ногою Гвін, поводячи вухом.  Бо втеча не тільки твоя, Аравіс, а й моя! До того ж і я в тому певна благородний бойовий кінь нас ніколи не зрадить! Ми справді втікачі! Тримаємо шлях до Нарнії.

 Ми теж, тож, виходить, мета в нас одна,  кивнув Ігого,  та ви, мабуть, і самі вже здогадалися: коли в дорозі серед ночі зустрічаєш хлопчиська в лахміттях верхи на бойовому коні, якщо за цим щось і стоїть то тільки втеча; так само як і те, що якщо серед ночі в дорозі зустрічаєш високорідну таркиню у братових, як на вигляд, обладунках, яка, крім того, занадто підозріло переймається тим, аби ніхто не пхав носа куди не слід, то перше, що спадає на думку,  то втеча. Якщо це не так, то я не чистокровний бойовий кінь, а задрипана ряба кобила.

 Гаразд,  здаючись, махнула рукою Аравіс,  спіймали: так, ми з Гвін і справді втікачки і тікаємо саме до Нарнії. Але ж вам яка з того користь?

 У такому разі,  розсудливо мовив Ігого,  що нам заважає тікати разом? Сподіваюся, пані Гвін нічого не має проти супутника, який у дорозі може стати у пригоді, а коли знадобиться й захистом.

 Тпру, тпру, зачекайте, зачекайте,  втрутилася Аравіс,  а чому весь час ти звертаєшся не до мене, а до моєї кобили?

 Даруйте, таркине,  відповів на закид Ігого і настовбурчив на неї вуха,  але краще вам позбутися ваших остраханських звичок. Ми, Гвін та я, вільні нарнійці, і якщо ви з нами тікаєте до Нарнії, то, гадаю, для того, аби теж бути вільною. Отож звикайте до того, що Гвін уже не ваша кобила, а вільна нарнійка. От вам би, мабуть, не дуже сподобалося, коли б я цікавився у Гвін, а як там, мовляв, твоя людина?

Дівчина розгубилася. Вочевидь, під таким кутом зору дивитися на стан речей вона не тільки не звикла, їй таке навіть на думку не спадало.

 А все ж таки?  вирішила не відступатися вона.  З чого ви вирішили, що нам краще триматися разом? Більше людей та коней привертатимуть більше уваги.

 Навпаки,  зауважив Ігого.

 Будь ласочка, Аравіс,  підтримала його Гвін,  мені буде спокійніше. Ми самі навіть дороги не знаємо. Кажу тобі: мати такого супутника, як цей благородний кінь,  то мрія будь-якої кобили.

 Та хай як знають, Ігого,  озвався Шаста,  хіба ти не бачиш, що ми їм не до вподоби?

 Саме навпаки,  палко заперечила Гвін.

 От послухай мене,  мовила на те Аравіс,  я б і рада, коли б ти приєднався до нас, але ж твій хлопець звідки тобі знати, що він не шпигун?

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Скачать книгу

Если нет возможности читать онлайн, скачайте книгу файлом для электронной книжки и читайте офлайн.

fb2.zip txt txt.zip rtf.zip a4.pdf a6.pdf mobi.prc epub ios.epub fb3

Похожие книги