Так, як мало хто в ті часи, оскільки подорожі були дуже небезпечні. Але Юдея саме була захоплена воїнами Вавилонського царства, сучасного Іраку, тож Піфагора взяли в полон і забрали з собою як раба.
Йому не щастило..
Навпаки, у вязниці він зустрів жерців культу Орфея із Фракії, і халдейських жерців. Він був втаємничений у ці релігії, потім за допомогою жерців йому вдалося втекти і вирушити на схід, до Індії.
Це далеко?
Дуже далеко. Там він доповнив свою ініціацію індуїзмом. Уже сформованим мислителем повертається в Дельфи, де переживає любовну історію з новою Піфією і отримує знання храмових жриць. Потім перебирається на свій рідний острів Самос, але оскільки Греція перебувала під гнітом тирана, то пішов далі на захід і зупинився у місті Кротоні, на півдні Італії. Він переконав мешканців міста дозволити йому відкрити школу. Запропонував взяти на себе політичне й економічне керівництво містом. У цій школі важливе місце приділялося спорту, нарівні з медициною, геометрією, поетикою, астрономією, географією, політикою, музикою і навіть вегетаріанством.
Я знаю, що він вигадав слова «філософія» і «математика».
Справді. Ти гарно засвоїла урок.
Дозволяю Патрісії, цілковито захопленій біографією свого персонажа, продовжувати розповідь.
Відбір нових учнів був дуже строгий. Він базувався на їхніх розумових здібностях і відвазі. Учень мусив зректися всього, щоб вступити до цієї школи. Піфагорійська школа була першою, яка приймала жінок, іноземців і рабів. Що на той час було неймовірно.
Скільки там було учнів?
Дві-три сотні, не більше. У позалекційний час працювали дослідницькі та аналітичні гуртки. Піфагор все життя намагався знайти звязок, перехід між духовністю і наукою. Йому здавалось, що саме в числах він знайшов правильний шлях. Впродовж першого року його учні вивчали силу числа 1 у єдності з Всесвітом. На другий рік їх посвячували у таємниці числа 2 і його звязок з дуальністю: чоловік/жінка, день/ніч, тепло/холодно. Третій рік присвячували силі числа 3 у звязку з тріадою: тіло-розум-дух. Четвертий ріксила числа 4 і чотири стихії: земля, вода, повітря і вогонь.
Дивно, але в моїй голові все це звучало цілком очевидно. Наче я давно це знала.
Піфагор вважав, що є два погляди на Всесвіт: як на звичайну матерію, якої можна торкатися, і як на згромадження чисел. Він вважав, що матерія складається з найдрібніших часточок у порожнечі, сполучених математичними законами.
Чорт забирай. Ось підтвердження тому, що я завжди відчувала.
Він відкрив фундаментальні закони чисел, як, зокрема, теорема Піфагора і правило золотого перетину, що не втратили актуальності досі. Його гасло: «Усе суть числа». До речі, саме він винайшов першу музичну гаму за допомогою діагоналі однієї струни на розкресленій табличці.
Одна людина зробила стільки відкриттів у стількох галузях?
450 року один аристократ з міста Кротона, на імя Сілон, який провалився на вступних іспитах до піфагорійської школи, переконав мешканців виступити проти цього навчального закладу.
Він звинуватив піфагорійців у елітарності й небажанні поширювати свої знання. Він стверджував, що у школі переховують скарб. Люди напали на школу, підпалили її, вбили учнів і викладачів, які марно намагалися захистити свого вчителя.
Вчинок одного заздрісного чоловіка призвів до знищення такої унікальної системи?
Піфагора вбили. Йому було вісімдесят пять років. Усі його записи спалили, але його думка далі жила в його учнях, які з памяті записали наново всі його відкриття і його вчення. Серед найвідоміших спадкоємців філософії Піфагора називають греків Сократа і Платона та римського архітектора Вітрувія.
Думаєш, мій кіт Піфагор може бути інкарнацією людини Піфагора?
Твоє питання ще дивовижніше, ніж твердження Піфагора (можливо, у звязку з індійськими впливами) про те, що він памятає всі свої минулі життя і в людському, і в тваринному тілі. Окрім того, він мав кілька котів і дуже любив їх.
Але мій Піфагор стверджує, що сам обрав собі імя.
Одного разу я подумала, що моя любов до цього грецького філософа може бути повязана з тим, що я є втіленням одного з його учнів, убитих разом з ним під час пожежі в школі. Ця битва між неосвіченими варварами і освіченими людьми не залежить від епохи.
Кіт Піфагор, мій компаньйон, думає так само. Він вважає, що ті, хто нічого не розуміє, завжди прагнуть через заздрощі вбити тих, хто все розуміє.
Я думаю, треба вчити всіх, але щоб прийти до цього, необхідно на першому етапі підготувати свідомість. Якщо вона не готова, то людина все розуміє неправильно, використовує знання на шкоду, а не на користь, для руйнування, а не для творення, спотворює знання, перетворює їх на брехню, щоб маніпулювати своїми сучасниками. «Наука без свідомості лише руйнує душу», проголошував Рабле, великий французький гуманіст Відродження.
У мене склалося враження, що те, що ми живемо зараз на Лебединому острові, резонує з багатьма подіями минулого.
Я розумію, що битва, в якій беру участь, не є війною за територію чи за виживання. Це війна варварства і цивілізації. Була битва Камбіса II проти жерців Бастет, Сілона проти учнів Піфагора, терористів-фанатиків проти світських шкіл. А теперми і щури.
Я боюся майбутньої битви, кажу.
Я також. Якщо наша цивілізація зруйнується, доведеться чекати довго, доки вона зможе відродитися.
У мене є ще одне трохи особливе прохання до тебе, Патрісіє. Чи могла б ти попросити дітей увімкнути під час битви особливу музику?
Вона погоджується. Ми взаємно реінтегруємо тіла, готуючись прокинутися у матеріальному світі. Срібляста хмарка мого розуму повернула собі форму сфери і повертається у вузьку комірку черепа.
29. Лебединий острів
Розтуляю повіки і тріпочу віями. День поступово розсіюється у бузкових хмарах, а ніч розстеляє темноту, виставляючи напоказ свої зорі.
Піфагор також прокидається. Ми спускаємося зі статуї і приєднуємося до людей у таборі.
Багато хто, дізнавшись про нас, мимохідь приєднався до нашого товариства. Серед нихрозчаровані люди, що вичерпали свої запаси їжі,різного віку, різної статі,а також самотні виголоднілі Коти, які врешті-решт зрозуміли, що у спільноті легше вижити.
Хлопці, яким Наталі доручила важливе завдання, повертаються з вантажівками-цистернами і будівельними матеріалами. За її рекомендаціями усі беруться до роботизакладають вибухівку під міст Бір-Гакейм, під міст понад островом, де курсував RER, і під міст Гренель, під всі три сполучення з містом, перш ніж поставити машини в центрі, поруч з мостом Гренель.
Моя служниця керує процесом. За її сигналом пролунав вибух, і перша секція мосту, що зєднував з Пасі, обвалилася. Дехто з людей плеще в долоні, коти нявчать. Далі на черзінадземне метро. Обидва рукави мосту Бір-Гакейм чекає така сама доля.
Тепер немає жодного способу дістатися до міста сухим. Ми відрізані від всього світу темними водами ріки.
Лев Ганнібал реве. Він вголос висловлює те, що всі відчувають: ми захищені, але й увязнені. Здається, тільки Піфагор не хвилюється. Він заплющує очі й використовує своє Третє Око, щоб почерпнути інформацію там, куди не сягає мій погляд і мої вуса.
Вороги групуються, оголошує він. Вони можуть атакувати будь-якої хвилі. Усім зайняти оборонну позицію.
Я теж заплющую очі. Не засинаючи, візуалізую свій розум-хмару, вона розростається, і я відчуваю, як навколо мене тріпоче життя. Я зауважую переляканих людей, що переховуються в будинках на набережних навпроти, які спостерігають за нами зі своїх вікон. Помічаю голубів, що літають над нами, зацікавлені усім цим галасом навколо Лебединого острова. Вловлюю нарешті енергію пацюків, які стежать за нами з берега. Я навіть чую, як їхні кігті деруть землю.
Чайки і ворони збираються на найвищих деревах острова, але поки мовчать. Я чую, як наростає скрегіт. Пацюки гострять зуби, щоб нагнати нам страху.
Підходжу до моєї служниці Наталі, яка гладить мене і бурмоче щось своєю мовою. Вона повторює моє імя. Починаю муркотіти. Змінюю довжину хвилі, аби показати, що я не боюся і їй теж нічого боятися. Наталі плаче. Вилизую її сльози (мені все більше подобається їхній солоний смак) і тулюся до неї. Істоти, з якими в нас є природна близькість, додають нам бажання ставати кращими, але є істоти, які гальмують нас, висмоктують нашу енергію, змушуючи повірити, що вони важливі для нас (як її самець Томас). Анжело, Піфагор, Наталі і віднедавна Патрісіяці істоти мені потрібні. Можливо, колись Вольфганг, Есмеральда чи Ганнібал долучаться до цього кола, але наразі мені досить лише їх, мені не можна розпорошувати увагу.