Надибую в траві кульбабку і пощипую її.
Добридень, квітко.
Але її голова падає, і з неї витікає білий сік. Мабуть, цеїї відповідь. А ось цікава інформація: рослини висловлюються мовою рідин. Лижу білий сік, але смак виявлється гірким, і я випльовую його.
Шкода, кульбабко, я тебе не розумію.
Приєднуюся до Піфагора, який рухається до дрімливого гурту котів.
Помічаю серед них своє руденьке кошеня.
Воно якраз смокче чорну кішку з великими жовтими очима.
Кличу його, але коли воно мене бачить, то коротко невдоволено нявчить і знову присмоктується до цієї незнайомки. Як же я можу налагодити спілкування з іншими, якщо моя дитина воліє бути біля цієї чужої кішки і не поспішає до рідної матері? Муркочу. Він відгризається у відповідь.
Думаю, Наталі зберегла не найкраще з моїх дітей.
Добридень, пані, ямама цього кошеняти.
О, чудово, я прийняла його, бо воно було голодне.
Чорна кішка відштовхує Анжело в мій бік.
Той незадоволено нявчить. Підставляю свої пипки йому під носа, і він, впізнавши рідний запах, нарешті вирішує ними зацікавитись. Мені моментально стає легше, бо пипки вже давно набухли і болять.
Хто вони, ці коти? Що вони роблять у лісі? питає Піфагор.
Більшістьце ті, що втратили свою людську прислугу. Поблукавши містом, зрозуміли, що воно небезпечне, і зібралися у цій лісистій ділянці, яка видавалася гостиннішою, відповідає чорна кішка.
Мене звати Піфагор, а цеБастет.
Дуже приємно, яЕсмеральда.
Як ти сюди потрапила, Есмеральдо?
Моя служниця була співачкою. Я любила нявчати з нею. Коли заворушення докотилися до нашого дому, служниця хотіла втекти зі мною і моїм кошеням, ми сіли в машину, але нас перестріли озброєні й вороже налаштовані люди. Вони були вбрані у зелене і мали довгі бороди. Служницю і кошеня вбили, а я вижила. Блукала вулицями міста, пережила напад пацючих орд. А потім, шукаючи, де б притулитися, почула нявчання і знайшла оце голодне руде кошеня, що ховалося в ринві. Я, звісно, запропонувала йому своє молоко. І вже маля від мене не відходило. Ми зустріли інших наших побратимів, які розповіли про спільноту вуличних котів на заході. Я вирішила приєднатися до них. А у вас яка історія?
Така самісінька, коротко відповіла я, щоб зупинити потік її красномовства.
Анжело щипає мене, як звично. Він такий невдячний і такий незграбний, але я така щаслива, що знайшла його, тому навіть не гніваюся на нього.
Завдяки вчорашньому пізньому обідові я змогла відновити свої сили і маю більше молока, ніж ця худа чорна кішка. В Анжело відсутні родинні почуття, він завжди надаватиме перевагу жирнішому молоку.
На нас напала зграя псів, і лев Ганнібал нас врятував, додає Піфагор. Ви його знаєте?
Так, він мене лякає. Вже вдруге він кидається на собак. Ми наче й почуваємось у безпеці, до того ж обгризаємо рештки його здобичі, але думаю, що Ганнібал, не вагаючись, візьметься за нас, коли у нього закінчаться пси.
А чим ви тут харчуєтесь?
Їмо качок, жаб, равликів, а найбільшезайців. Здається, раніше їх було тут багато, але з того часу, як ми на них полюємо, вони стрімко зникають. Трапляється полювати на павуків і тарганів.
Як добре до неї придивитися, то видно, що період блукань супроводжувався жахливими сутичками з пацюками, собаками чи іншими котами: вона вся вкрита довгими шрамами.
Дякую, що врятувала мого сина, нявчу їй.
Деякі людські істоти думають, що чорні коти приносять нещастя, каже Піфагор, але ви є доказом протилежного.
До дідька! Невже Піфагор клеїться до цієї Есмеральди? Ну, це вже занадто, бракувало тільки, щоб ця приблуда вкрала у мене не тільки сина, а й самця, якого я прагну здобути!
Я втручаюся і показую сіамцю, що вже час знайти нам якийсь прихисток у лісі. Есмеральда розповідає, що біля озера є ще кілька вільних розлогих крон.
Ми справді знаходимо місце на каштані. Але Піфагор непокоїться, нервово бє хвостом.
Нам треба підняти армію котів і відібрати місто у щурів, заявляє він.
Коли?
Якомога швидше. Кожен день бездіяльностівтрачений день.
Не маю бажання вести дискусії: сонце підбилося високо і вже допікає мені, я витягуюсь і поволі засинаю, тим часом як Анжело ссе молоко. Я отримала свою денну дозу емоцій. Глибоко шаную Піфагора, але мені недостатньо просто коритися йому. Перш ніж поринаю в сон, зявляється думка: якщо йому так вже хочеться армії, щоб завоювати місто, нехай звернеться до Есмеральди, я впевнена, що вона не забариться піти за ним слідом
20. Промова над водоспадом
Сниться, що Есмеральда співає, наче Каллас.
Сила її голосу надихає Піфагора, і він співає разом з нею. Потім до них приєднується лев Ганнібал і підхоплює ту саму мелодію у нижній тональності. Анжело теж нявчить пронизливим дитячим голосом, відтворюючи ту саму музичну тему.
«Мистецтво возвеличує все і робить митців безсмертними, проголошує уві сні Піфагор. Навіть після смерті Каллас продовжує співати в інтернеті і в наших снах. Нам також треба здобувати безсмертя через мистецтво. Треба вигадати наше котяче мистецтво. Есмеральді це вже майже вдалося, чуєш?»
Уві сні я сердито стаю перед ними: «Мені не хочеться співати, я вмію спілкуватися з усіма без слів. У цьому моя сила, бо яреінкарнація давньої богині Єгипту Бастет».
Мене розбудив послід, що впав на голову.
Підводжу голову і помічаю десь двадцятеро ворон, що сидять у верховітті мого дерева. Мабуть, пацюки полюють і на них. Не знаю, де ці птахи відкладають свої яйця, але я впевнена, що пацюки знаходять їх і жеруть.
Я голодна, тому видряпуюся нагору, щоб упіймати одну з цих пташок, але щойно підношу лапу, як вони миттєво здіймаються в повітря. Шкода, що я не вмію літати.
Умиваюся, щоб зчистити послід ворони, який намочив шерсть. Сонце підказує мені, що вже далеко по обіді.
Позіхаю, потягуюся. Анжело спить у кутку, Піфагора вже нема.
Навколо чомусь мало котів. Це якось ненормально. Наважуюся залишити нашу схованку, щоб подивитися, що відбувається. Свіжі сліди лап ведуть в одному напрямку. Йду туди і бачу котячий тлум на березі озера.
Всі погляди спрямовані вгоруна скелястий виступ над печерою, звідки виривається водоспад.
Вода з гуркотом падає вниз, утворюючи білу піну.
Помічаю на виступі над водоспадом Піфагора. Він підвівся на задні лапи і стоїть, наче людина. Я не знала, що він може так добре і так довго втримувати рівновагу.
Загальна увага прикута до бузкового ковпачка його Третього Ока.
Підходжу і чую кінець промови:
армію котів, щоб звільнити місто від щурів, розповсюдників чуми.
Один перс із дуже довгою шерстю просить слова.
Пацюки тепер сильніші, ніж ми, нагадує він. Якщо опинимося по інший бік барикадипрограємо. Я ж маю для спільноти іншу пропозицію. Як і ти, Піфагоре, я вважаю, що ми не можемо залишатися тут: нам врешті-решт забракне їжі, що змусить нас жерти одне одного, тут ти маєш рацію. Але замість того, щоб нападати на місто чи залишатися тут, пропоную піти на захід. Одного разу ми з моєю служницею були там, і пригадую велетенське плесовсюди зелена вода, доки сягає око. І там було багато риби. І не було жодного пацюка.
Я боюся води, каже один кіт.
Я теж, кидає інший.
І я, і я!.. чується звідусіль.
Знаю, знаю, відказує перс. Раніше я теж боявся води. Але якщо вибирати між пацюками і водою, думаю, що таку перешкоду, як вода, легше здолати. Коли ми прибудемо туди, зможемо ловити свіжу рибу. Ми всі любимо свіжу рибу, правда ж? З нас уже досить худих зайців і хворих ворон. Варто спробувати.
Піфагор чекає, поки перс завершить і запанує тиша.
Те, що ти називаєш «велетенським плесом», люди називають «морем». А місто, в якому ви були, мабуть, Довіль. Там справді є пляжі, багато солоної води, повно риби, але
Ці прості слова справили ефект, присутні були вражені точністю його знань.
Не думаю, що рибу так легко впіймати. Але якщо ви хочете помандрувати в Довіль і там ловити сардини, пірнаючи у крижані хвилі, я, звісно, не можу ні затримати вас, ані заперечити тому, що пропонує мій суперник.
Звідки тобі все відомо? запитує якась кішка.