Ласкаво просимо до Колдгарбера, сказала леді Марґарет, і я подумала, що це влучна назва, бо важко уявити собі більш жалюгідну й недружню гавань. І до нашої столиці, провадила вона, так ніби наші дівчата не виросли тут, у Лондоні, поки вона застрягла з маленьким і нікчемним чоловіком у сільській місцевості, її син перебував у вигнанні, а її дім зазнав цілковитої поразки.
Моя мати оглянула кімнати й побачила на сидіннях біля вікон дешеві подушки, а замість гобеленів на стінах погані копії. Леді Марґарет Бофорт була дбайливою, а точніше сказати нікчемною й вульгарною господинею.
Дякую, відповіла я.
Я активно зайнялася підготовкою до весілля, сказала вона. Ти можеш прийти наступного тижня й узяти свою сукню в королівському гардеробі. Твої сестри і твоя мати теж. Я вирішила, що присутні будете всі ви.
Мені дозволено бути присутньою на власному весіллі? сухо запитала я, і побачила, як вона почервоніла від роздратування.
Я мала на увазі всю вашу родину, поправила вона мене.
Моя мати подарувала їй безвиразну усмішку.
А як щодо принца Йоркського? запитала вона.
Запанувала раптова мовчанка, ніби тріскучий мороз несподівано перетворив кімнату на шматок криги.
Принца Йоркського? повільно запитала леді Марґарет, і я відчула тремтіння в її голосі. Вона подивилася на мою матір переляканим поглядом, ніби сподівалася почути щось жахливе. Що ви маєте на увазі? Якого принца Йоркського? Що ви говорите? Що говорите ви тепер?
Моя мати зустріла її погляд безвиразно.
Ви не забули про принца Йоркського?
Леді Марґарет побіліла, як сніг. Я побачила, як вона вчепилася в бильця свого крісла, й нігті на її пальцях побіліли від панічного стискання. Я подивилася на свою матір. Вона втішалася цією ситуацією, як дресирувальник, що дражнить ведмедя довгим залізним прутом.
Що ви маєте на увазі? запитала леді Марґарет надтріснутим від страху голосом. Ви ж не хочете сказати Вона судомно ковтнула повітря, ніби готувалася до того, що їй сказати далі. Ви ж не маєте на увазі
Одна з її леді ступила крок уперед.
Ваша милосте, вам погано?
Моя мати дивилася на цю сцену з неуважною цікавістю так алхімік може спостерігати за відомим йому перетворенням елементів. Мати короля підвелася, нажахана однією згадкою про принца Йоркського. Моя мати якусь мить тішилася цим видовищем, потім вирішила розвіяти чари.
Я мала на увазі Едварда Ворікського, сина Джорджа, герцога Кларенського, лагідно промовила вона.
Леді Марґарет, затремтівши, видихнула повітря.
А, ви про дітей Воріків, сказала вона. Про хлопця Воріків. Я забула про хлопця Воріків.
А про кого ж я вам казала? запитала моя мати лагідним голосом. Про кого іншого я могла згадати?
Я не забула про дітей Воріків, сказала леді Марґарет, повертаючи собі свою мало не втрачену гідність. Я замовила для них одяг теж. А також сукні для ваших найменших дочок.
Я дуже задоволена, сказала моя мати приязним голосом. А коронація моєї дочки?
Вона коронується згодом, сказала леді Марґарет, намагаючись приховати, що вона досі хапає ротом повітря, неспроможна отямитися від шоку, ковтаючи слова, як ковтає повітря викинутий на берег короп. Після весілля. Коли я вирішу.
Одна з її леді піднесла їй склянку мальвазії, і вона зробила ковток, потім ще один. Солодке вино повернуло їй колір обличчя.
Після весілля вони вирушать у подорож, щоб показатися людям. Коронація буде після народження наступника трону.
Моя мати кивнула, ніби це питання не мало для неї ваги.
Звичайно, вона народилася принцесою, зауважила вона, таємно втішена, що народитися принцесою набагато краще, ніж претендувати на трон.
Як на мене, то кожна дитина має народитися у Вінчестері, в серці стародавнього королівства, Артурового королівства, заявила леді Марґарет, намагаючись повернути свій авторитет. Мій син належить до династії Артура Пендрагона.
Справді, приязно вигукнула моя мати. Я думала, він народився від незаконнонародженого Тюдора й принцеси-вдови з роду Валуа. З їхнього шлюбу, який ніколи не був доведений. Який стосунок це має до династії короля Артура?
Леді Марґарет пополотніла від люті, і я хотіла смикнути матір за рукав, щоб вона перестала мучити цю жінку. Вона примусила леді Марґарет похвилюватися, нагадавши їй про принца Йоркського, але ми прохачі в цьому новому дворі й нема ніякого резону гнівати його найвпливовішу жінку.
Я не маю потреби пояснювати походження свого сина вам, чий титул був відновлений лише нами, після того як вас назвали перелюбницею, брутально кинула леді Марґарет. Я повідомила вам про підготовку до весілля й не смію затримувати вас далі.
Моя мати підвела голову й усміхнулася.
Дякую вам, сказала вона з королівською гідністю. Ви багато для нас зробили.
Мій син хоче бачити принцесу Єлизавету, сказала леді Марґарет, кивнувши пажу. Проведіть принцесу до приватних апартаментів короля.
Я не мала іншого вибору, як пройти через проміжну кімнату до покоїв короля. Схоже, ці двоє ніколи не були далі одне від одного, як через одні двері. Він сидів за столом, яким я одразу впізнала: ним користувався в цьому палаці мій коханець Ричард, а виготовлений він був для мого батька, короля Едварда. Мені було так дивно бачити Генриха на стільці мого батька, бачити, як він підписує документи на столі Ричарда, так ніби він і сам був королем аж поки я пригадала, що він і справді король і його бліде стурбоване обличчя скоро буде викарбуване на всіх монетах Англії.
Він щось диктував клеркові з переносним письмовим столом, підвішеним на його шиї, з одним пером у руці, а другим заткнутим за вухо, та коли Генрих побачив мене, він привітно всміхнувся, помахом руки відіслав клерка геть, охоронці зачинили за ним двері, й ми залишилися самі-одні.
Вони плюються одна на одну, як коти на даху? засміявся він. Вони не зберегли велику любов одна до одної, чи не так?
Я була така рада знайти союзника, що я майже відповіла на його дружнє звертання, але за мить спамяталася.
Ваша мати всім розпоряджається, як звичайно, холодно відповіла я.
Весела усмішка зникла з його обличчя. Він хмурився щоразу, коли чув критичні зауваження щодо неї.
Ти мусиш зрозуміти, що вона чекала на ці хвилин протягом усього свого життя.
Звичайно, ми знаємо й розуміємо. Вона повідомила про це всім.
Я завдячую їй усім, холодно відказав він. Я не потерплю жодного слова, сказаного проти неї.
Я кивнула.
Я знаю. Вона також повідомляє це всім.
Він підвівся зі стільця й обійшов стіл, щоб підійти до мене.
Елізабет, ти будеш її невісткою. Ти навчишся шанувати й любити та цінувати її. Ти знаєш, протягом усіх тих років, коли твій батько був на троні, моя мати ніколи не втрачала своєї мрії.
Я зціпила зуби.
Я знаю, сказала я. Усі знають. Вона також розповідає про це всім.
Ти повинна захоплюватися нею за це.
Я не могла примусити себе сказати, що я захоплююся нею.
Моя мати також надзвичайно вперта жінка, обережно мовила я.
Подумки я сказала собі: але я не захоплююся нею, як мала дитина, вона не розмовляє тільки про мене, ніби вона не мала нічого в житті, крім однієї зіпсованої дитини.
Я не сумніваюся, що тепер вони сповнені жовчі одна проти одної, але раніше вони були подругами й навіть союзниками, нагадав він мені. Коли ми одружимося, вони обєднаються. Вони матимуть онука, якого любитимуть.
Він зробив паузу, ніби хотів, аби я щось сказала про їхнього онука.
Незалежно від своєї волі я промовчала.
З тобою все гаразд, Елізабет?
Так, коротко відповіла я.
А твої місячні не почалися?
Я скреготнула зубами, не бажаючи обговорювати щось таке інтимне з ним.
Ні.
Це добре, ох, як це добре, промовив він. Це найважливіша річ у світі!
Його гордість і збудження були б надзвичайно приємними від коханого чоловіка, але його слова шкрябали мені душу. Я дивилася на нього з холодною ворожістю і зберігала мовчанку.
Так от, Елізабет, я лише хотів тобі сказати, що наше весілля відбудеться в день святої Маргарити Угорської. Моя мати все спланувала, тобі не доведеться робити нічого.