Я не змогла всміхнутися їй у відповідь.
Мабуть, що так.
Цього вечора він прийшов рано, і я налила йому вина й заперечливо підняла руку, коли він хотів повести мене до ліжка.
Я пропустила свої місячні, спокійно сказала я. У мене, мабуть, буде дитина.
Не було сумніву, що на його обличчі зявився радісний вираз. Воно розчервонілося, він узяв мої руки й притяг мене ближче до себе, так ніби хотів обняти мене й пригорнути до себе з любовю.
О, я радий, сказав він. Дуже радий. Дякую тобі, що ти сказала мені, це дало мені велику полегкість. Нехай Бог благословить тебе, Елізабет. Благословить тебе й ту дитину, яку ти зачала. Це велика новина. Це найкраща новина з усіх можливих. Він обернувся й підійшов до вогню, а потім повернувся до мене. Це справді добра новина. А ти така гарна! Й така плодюча!
Я кивнула, моє обличчя залишилося камяним.
Ти знаєш, чи це буде хлопчик? запитав він.
Поки що рано знати нехай там що, відповіла я. Зрештою жінка може пропустити свої місячні через нещастя або шок.
Тоді я сподіваюся, ти не була нещасливою й не пережила шок, весело сказав він, наче я не пережила потрясіння й не була зґвалтована. І сподіваюся, ти носиш хлопчика з роду Тюдорів. Він поплескав мене по животу, такий собі доторк власника, наче ми були вже одружені. Це означає все. Ти вже сказала своїй матері?
Я похитала головою, відчувши легеньку зухвалу радість від того, що збрехала йому.
Я зберегла щасливу новину, щоб насамперед повідомити її вам.
Я скажу своїй матері, коли повернуся вночі додому. Він був абсолютно глухий до мого похмурого тону. Я нічого приємнішого сказати їй би не міг. Вона замовить подячну молитву своєму священикові.
Ви повернетеся додому пізно, завважила я. Уже минула північ.
Вона чекає на мене, сказав він. Вона ніколи не лягає спати, доки я не повернуся.
Чому? запитала я з легкою іронією.
У нього вистачило соромязливості почервоніти.
Вона любить провести мене до ліжка, признався він. Вона завжди цілує мене перед сном і бажає мені на добраніч.
Вона цілує вас на добраніч? запитала я, подумавши про холодне серце жінки, яка послала сина зґвалтувати мене, а потім дочекалася, щоб поцілувати його на добраніч.
Багато років вона не мала змоги поцілувати мене перед тим, як я лягав спати, спокійно відповів він. Довго вона не знала, де я спав і навіть чи міг я спати в безпеці. Вона любить перехрестити мені лоба й поцілувати мене на ніч. Але сьогодні, коли вона прийде благословити мене, я скажу їй, що в тебе дитина, і сподіваюся, що це буде син.
Я думаю, що в мене буде дитина, обережно сказала я. Але це тільки перші дні. Я не можу бути певна. Не кажіть їй, що я впевнена.
Я знаю, знаю. Ти, звичайно, думаєш, я поводився егоїстично, але я думав лише про інтереси династії Тюдорів. Та коли ти народиш сина, твоя родина належатиме до королівського дому Англії і твій син стане королем. Ти будеш у тому становищі, в якому ти народилася бути, й війни між кузенами закінчаться назавжди, бо ми одружимося й ти народиш дитину. Ось як усе має бути. Це єдине щасливе закінчення, яке може настати для цієї війни й цієї країни. Ти всіх нас приведеш до миру. Він подивився на мене так, ніби хотів обняти й поцілувати мене. Ти привела нас до миру й до щасливого кінця.
Я повела плечем перед ним.
Я думала про інше закінчення, сказала я, пригадавши короля, якого я кохала, який хотів, щоб я народила йому сина, і сказав, що ми назвемо його Артуром на честь Камелота, то був би королівський наступник, зачатий не з холодною рішучістю та в гіркоті, а з любовю, що знаходила собі вихід у палких таємних побаченнях.
Навіть тепер можуть бути інші закінчення, сказав він обережно, взявши мене за руку й лагідно тримаючи її. Він знизив голос, наче хтось міг підслухати його в цій нашій найприватнішій кімнаті. Ми досі маємо ворогів. Вони ховаються, але я знаю, що вони є. І якщо в тебе народиться дівчинка, це буде для мене недобре й наші сподівання виявляться марними. Але ми наполегливо молитимемося, щоб ти носила в собі хлопчика з династії Тюдорів. Я скажу матері, щоб вона організувала наше весілля. Принаймні ми тепер знаємо, що ти спроможна народжувати дітей. Навіть якщо нас спіткає невдача й ти народиш дівчинку, ми знатимемо, що наступного разу ти зможеш народити хлопчика.
А що ви зробили б, якби я не змогла завагітніти? з цікавістю запитала я. Якби ви взяли мене, але дитина не народилася б?
Я розуміла, що цей чоловік та його мати мали плани для будь-яких ситуацій, вони були завжди напоготові.
Твоя сестра, коротко відповів він. Я одружився б із Сесилією.
Я хапнула повітря від несподіванки.
Але ж ви сказали, вона одружиться із сером Джоном Велсом?
Так. Але якби ти виявилася безплідною, я мусив би знайти дружину з династії Йорк, що народила б мені сина. Цю роль довелося б виконати їй. Я скасував би її шлюб із сером Джоном і взяв би її собі.
І ви зґвалтували б і її? різко кинула я, забравши в нього руку. Спочатку мене, а потім мою сестру?
Він підняв плечі й викинув руки вперед жестом цілком французьким, нічого англійського в ньому не було.
Звичайно. Я не мав би іншого вибору. Я повинен узяти лише таку дружину, яка зможе народити мені сина. Навіть ти змогла переконатися в тому, що я здобув трон не для себе, а для того, щоб створити нову королівську родину. Я беру дружину не для себе, а для того, щоб створити нову королівську династію.
Тоді ми схожі на найубогіших сільських людей, гірко сказала я. Вони одружуються лише тоді, коли має народитися дитина. Вони кажуть, що варто купувати телицю лише з телям.
Він засміявся, зовсім не збентежений.
Вони так кажуть? Тоді я справді англієць. Він затягнув шнурки на своєму поясі й засміявся. Отже, я став англійським селянином! Я скажу про це своїй високошанованій матері сьогодні вночі, й вона напевне прийде побачитися з тобою завтра. Вона молилася про це щоночі, поки я тут робив свою справу.
Вона молилася, поки ви мене ґвалтували? запитала я.
Це не зґвалтування, відповів він. Годі говорити такі дурниці. Не будь дурепою. Оскільки ми заручені, то це не може бути зґвалтуванням. Як моя дружина ти не можеш мені відмовити. Я маю на тебе право як твій законний наречений. Віднині до самої своєї смерті ти ніколи не зможеш відмовити мені. Між нами не може бути зґвалтування, а можуть бути лише мої права і твій обовязок.
Він подивився на мене й побачив, як протест завмер на моїх губах.
Ти програла свою битву під Босвортом, нагадав він мені. Ти належиш до трофеїв тієї битви.
Колдгаберський палац, Лондон
Свято Різдва 1485 року
На свято Різдва мене запросили зробити візит своєму нареченому при дворі, й мене провели до найкращих кімнат Колдгаберського палацу, де його мати тримає свій двір. Коли я увійшла з матірю та двома сестрами, у кімнаті зашепотілися. Фрейліна, що читала Біблію, підняла голову, побачила мене й замовкла, й у кімнаті запанувала тиша. Леді Марґарет, яка сиділа на стільці під балдахіном, так ніби вона була коронованою королевою, підвела голову й спокійно дивилася, як ми наближалися до неї.
Я зробила реверанс; я побачила, як позад мене моя мати ретельно визначила висоту свого присідання й відразу ж стала на рівні ноги. Ми підготували цей найскладніший рух у кімнатах моєї матері, намагаючись визначити точний рівень шанобливості. Моя мати тепер ставилася до леді Марґарет із холодною неприязню, а я не збиралася прощати її наказ своєму сину зґвалтувати мене перед одруженням. Лише Сесилія й Анна зробили свої реверанси з нічим не ускладненою шанобливістю, як двоє принцес нижчого ранку всемогутній матері короля. Сесилія навіть підвелася на ноги з вдячною усмішкою на устах, як хрещениця леді Марґарет, яка розраховувала на добру волю цієї могутньої жінки, аби переконатися, що справа з її одруженням просувається. Моя сестра не знала, і я ніколи їй не скажу, що вони взяли б її з такою самою холодною рішучістю, як узяли мене, якби я не завагітніла, й зґвалтували б її замість мене, поки ця жінка з камяним обличчям молилася б, щоб сестра змогла зачати дитину.