Ні, сказала я. Але нема потреби, щоб вони обідали разом. Немає сумніву, буде ліпше, якщо ми подбаємо, аби вони не зустрічалися. Крім того, якщо Тедді скаже Генриху, що він сподівається стати королем, він поставить його в незручне становище.
Вона коротко засміялася.
Було б ліпше, аби ніхто йому не казав, що він наступний у черзі претендентів на трон, сказала вона. Він сприйняв це надто близько до серця.
Краще йому не потрапляти на очі Генриху, поки той не звикне до всього, сказала я. Тедді чудовий хлопчик, але годі сподіватися, що він не бовкне чогось зайвого.
Вона роззирнулася навколо себе на приготування до моєї ванни, подивилася, як розстеляють для мене мою нову сукню, яку кравець привіз сьогодні з Сіті, зеленого кольору Тюдорів із бантами на плечах.
Вам дуже не хочеться одружуватися з ним, Елізабет?
Я стенула плечима, не бажаючи признаватися, як мені боляче.
Я принцеса з династії Йорків, сказала я. Я повинна зробити це, я завжди була повинна одружитися з кимось таким, хто відповідав би планам мого батька. Я була заручена ще в колисці. Я не мала вибору; але я ніколи й не сподівалася, що матиму вибір, крім одного випадку, але тепер я сприймаю той випадок як чарівну нагоду, як мрію. Коли настане твій час, тобі теж доведеться одружитися так, як тобі накажуть.
Ви сумуєте? запитала вона, така мила й серйозна дівчинка.
Я похитала головою.
Я не відчуваю нічого. Я сказала їй правду. Це, мабуть, для мене найгірше. Я взагалі не відчуваю нічого.
Двір Генриха зявився вчасно, усі гарно вдягнені, з соромязливо прихованими усмішками. Половина його двору складалася з наших давніх друзів; більшість із нас споріднені шлюбом, якщо не кровю. Лорди не говорили багато, коли заходили й віталися з нами, як вони мали звичай робити, коли ми були королівською родиною, розважаючи їх тут, у палаці.
Мій кузен Джон де Ла Поль, якого Ричард оголосив своїм наступником перед битвою під Босвортом, прийшов із матірю, моєю тіткою Єлизаветою. Вона й уся її родина тепер стали лояльними Тюдорами й вітають нас обережними усмішками.
Моя друга тітка Катерина, що тепер має прізвище Тюдор, прийшла сюди попідруч із дядьком короля Джаспером; але зробила моїй матері не менш глибокий реверанс, ніж завжди, й підвелася, щоб обмінятися з нею теплим поцілунком.
Мій дядько Едвард Вудвіл, рідний брат моєї матері, перебував серед придворних Тюдора й був почесним і довіреним другом нового короля. Він товаришував із Генрихом, відколи той подався у вигнання і воював у його війську в битві під Босвортом. Він низько вклонився над материною рукою, потім поцілував її в обидві щоки як брат, і я почула, як він прошепотів:
Приємно бачити тебе на твоєму звичному місці, Лізі, твоя милість!
Мати влаштувала пречудовий обід із двадцяти двох страв, і, коли всі поїли й тарілки та розкладні столи були прибрані, мої сестри Сесилія й Анна станцювали перед королівським двором.
Будь ласка, принцесо Єлизавето, станцюйте для нас, коротко наказав мені король.
Я подивилася на матір; ми з нею домовилися, що я не танцюватиму. Востаннє я танцювала в цих кімнатах на Різдво, й на мені була шовкова сукня, не менш розкішна, ніж на королеві Анні, пошита за тією самою моделлю, наче щоб підсилити порівняння між нею і мною я була на десять років молодшою, ніж вона; і її чоловік, король Ричард, не міг відвести від мене очей. Весь двір знав, що він закохався в мене й що він покине свою стару хвору дружину, щоб поєднатися зі мною. Я танцювала з сестрами, але він бачив тільки мене. Я танцювала перед сотнями людей, але тільки для нього.
Якщо ваша ласка, сказав король Генрих, і я зустрілася з прямим поглядом його карих очей і зрозуміла, що відмовитися не можу.
Я підвелася зі стільця й подала руку Сесилії, якій довелося бути моїм партнером, хотіла вона цього чи не хотіла, й музики заграли сальтарело. Сесилія багато разів танцювала зі мною для короля Ричарда, й, побачивши, як скривилися її губи, я зрозуміла, що вона теж про це думає. Вона могла почуватися як рабиня, змушена догоджати султанові, але в ту мить найбільш приниженою була я і це її трохи втішало. То був швидкий танець зі стрибком після кожного кроку, а ми обидві були прудкі й граціозні. Ми кружляли по кімнаті, сходячись і розходячись до інших партнерів, а потім зустрічалися знов у центрі зали. Музики закінчили фанфарами, й ми зробили реверанс королю й одна одній, повернулися назад і стали біля матері розчервонілі, трохи спітнілі й засапані, а тим часом музики стали грати для короля.
Він слухав їх уважно, відбиваючи однією рукою ритм на бильці стільця. Безперечно, він любив музику і, коли вони закінчили фанфарами, нагородив їх золотою монетою, пристойною винагородою, але не королівською. Спостерігаючи за ним, я зрозуміла, що він так само ощадливий із грішми, як і його мати. Цього молодика не виховували в переконанні, що світ повинен посадити його на трон. Це був не той молодик, який звик до королівського статку й безтурботно його гайнує. Не був схожий він на короля Ричарда, який вважав, що чоловік шляхетний має жити, як лорд, і роздавав своє багатство людям. Далі музики заграли для загального танцю, а король нахилився до моєї матері і сказав, що хотів би провести певний час на самоті зі мною.
Звичайно, ваша величносте.
Вона наготувалася піти геть від нас і забрати дівчат із собою, залишивши нас самих у кінці великої зали.
На самоті, й щоб нас ніхто не тривожив, сказав він, зупиняючи її порухом руки. У приватній кімнаті.
Вона завагалася, і я зрозуміла, що вона обмірковує ситуацію. По-перше, він король. По-друге, ми заручені. А по-третє, так чи інак вона не може йому відмовити.
Ви можете побути наодинці в приватній кімнаті за великим столом, сказала вона. Я простежу, щоб вас ніхто не потурбував.
Він кивнув і підвівся. Музики перестали грати, придворні схилилися в сотні поклонів, а потім розігнулися й жадібно стали спостерігати, як король Генрих взяв мене за руку й повів слідом за моєю матірю через невисокий поміст і повз великий стіл, за яким ми обідали, крізь аркові двері в кінці зали до приватних кімнат. Усі збуджено спостерігали, як ми покинули двір і танцюристів. Біля дверей до приватної кімнати моя мати відступила назад і, здвигнувши плечем, пропустила нас досередини, ніби акторів, які зі сцени повернулися до приватного життя, життя, де не треба жити за сценарієм. Коли ми ввійшли до кімнати, він зачинив двері. Я почула, як зовні музики почали грати, звуки крізь товсте дерево долинали сюди приглушеними. Так, ніби це було чимось звичайним, він обернув у замку великий ключ.
Що ви думаєте, ви робите? запитала я, здивована тим, як змінилися його досі дуже чемні манери.
Він обернувся до мене й обхопив мене рукою за стан, притягши до себе захватом, з якого я не могла випручатися.
Я хочу познайомитися з тобою ближче, сказав він.
Я не відсахнулася від нього, як перелякана невинна дівчина. Я просто стояла нерухомо.
Я хотіла б повернутися до зали.
Він сів на стілець завбільшки, як трон, і потяг мене вниз, так що я незручно сіла йому на коліно, ніби він був пяний, а я була повією в таверні, за яку він щойно заплатив.
Ні. Я тобі сказав, я хочу познайомитися з тобою ближче.
Я спробувала випручатися від нього, але він тримав мене міцно. Якби я почала битися з ним, я підняла б руку на короля Англії й це було б актом зради.
Ваша величносте промовила я.
Схоже, я повинен одружитися з тобою, сказав він, і в його голосі пролунала твердість. Для мене велика честь, що парламент зацікавлений у цій справі. Схоже, ваша родина має ще багато друзів. Навіть серед тих, котрі вважають себе моїми друзями. Вони переконали мене в тому, що ви наполягаєте на нашому одруженні. Я втішений, дякую вам за таку увагу. Як ми обоє знаємо, ми заручені вже протягом двох років. Тож тепер ми маємо завершити наші заручини.
Що?
Він зітхнув, наче я навіяла йому почуття неймовірної нудоти своєю тупістю.
Ми маємо завершити наші заручини.
Я в цьому участі не братиму, категорично заявила я.
Ти однаково це зробиш у першу ніч після нашого весілля. То чом не зробити цього тепер яка різниця?
Бо це вкриє мене ганьбою! вигукнула я. Ви хочете зробити це в кімнатах моєї матері, коли мої сестри стоять лише на відстані однієї сходинки за цими дверима, у власному палаці моєї матері, до нашого весілля, щоб зганьбити мене!