То він чекав, поки зможе переконатися, що обидва мої маленькі брати мертві, перш ніж він назве мене принцесою й запропонує мені шлюб? запитала я.
У роті мені стало гірко від цього запитання. Моя мати стенула плечима.
Звичайно. А що він міг би зробити ще? Такий закон править світом.
Моя мати мала слушність. Одного зимового ранку гурт новопризначених йоменів королівської гвардії, наряджених у червоні лівреї, підійшов до дверей Вестмінстерського палацу, й герольд передав мені послання, що король Генрих матиме втіху навідати мене через годину.
Поквапся! сказала моя мати, скинувши на лист швидким поглядом. Бесс! звернулася вона до нової фрейліни. Піди з її милістю, візьми мій новий капелюшок і її нову зелену сукню і скажи хлопцеві, щоб негайно приніс до її кімнати гарячу воду та ванну! Сесиліє! Анно! Ви також одягніться й одягніть своїх сестер, пошліть дітей Воріків до шкільної кімнати й скажіть учителю, щоб він затримав їх там, поки я не покличу. Діти Воріків не повинні спускатися сходами, поки король буде тут. Переконайся, що вони це зрозуміли.
Я вдягну каптур, мій чорний каптур, уперто сказала я.
Ні, ти вдягнеш мою нову сукню! вигукнула вона. Мою сукню з діамантами! Ти станеш королевою Англії, навіщо мати вигляд його покоївки? Навіщо бути схожою на його матір? Тьмяною, як черниця?
Бо це те, що йому подобається, швидко відповіла я. Ти хіба не бачиш? Він любить дівчат тьмяних, як черниці. Він ніколи не був при нашому дворі, він ніколи не бачив чудових суконь і гарних жінок. Він ніколи не бачив наших танців, вбрання та розкоші нашого двору. Він жив, як бідняк, у Бретані зі служницями. Він жив у вбогих готелях. А потім прибув до Англії і тут збавляв весь свій час із матірю, що вдягається, як черниця, і потворна, як сам гріх. Я повинна здаватися скромною, а не величною.
Моя мати нетерпляче клацнула пальцями.
Яка ж я дурепа! Твоя правда! Іди такою, як тобі хочеться! Вона легенько штовхнула мене в спину. Іди й поквапся! Я почула, як вона сміється. Якщо ти хочеш бути негарною, то будь нею! Якщо тобі вдасться не бути найгарнішою дівчиною в Англії, це буде справжнє диво!
Я послухалася її й поквапилася до своєї кімнати, хлопець швидко наносив дров і закотив до моєї спальні велику деревяну ванну, потім приніс нагору сходами важкі глеки з гарячою водою й залишив їх біля дверей. Я швидко помилася, поки моя покоївка заносила до кімнати глеки й наповнювала ванну, а потім витерлася й заховала мокре волосся під чорний каптур, який насунула собі на лоб і на вуха. Я швидко накинула на себе білизну та зелену сукню, а Бесс гасала навколо мене, протягуючи шнурівку крізь дірки в корсажі, аж поки обвязала мене, наче курку перед тим, як настромити її на рожен, потім я засунула ноги в черевики й обернулася до неї, і вона всміхнулася до мене й сказала:
Дуже гарно! Ви така вродлива, ваша милість!
Я взяла ручне люстерко й побачила своє обличчя, туманно віддзеркалене на сріблі, овальне з глибокими сірими очима. Я розчервонілася від гарячої води у ванні й мала дуже непоганий вигляд. Я спробувала легенько всміхнутися й побачила, як мої губи розкрилися, створивши порожній вираз без жодної іскри радості. Ричард казав мені, що я найгарніша дівчина з тих, які будь-коли народжувалися на світ, що один мій погляд розбуджував у ньому шалене бажання, що моя шкіра досконала, один погляд на моє волосся наповнював його щастям і він ніколи не спав так добре, як тоді коли його голова лежала на ньому. Я ніколи більше не сподіваюся почути такі слова любові й ніколи не сподіваюся відчути себе такою гарною. Вони закопали мою радість і моє дівоче самолюбство разом із моїм коханим, і мені ніколи більше не судилося пережити такі почуття.
Двері до спальні відчинилися.
Він тут, сказала мені засапана Анна. Заїхав на подвіря з ескортом близько сорока осіб. Мати каже, щоб ти негайно вийшла.
А діти Воріків нагорі, у шкільній кімнаті?
Анна кивнула.
Вони знають, що їм не можна сходити вниз.
І я спустилася сходами, тримаючи голову прямо, наче на ній була корона, а не важкий каптур, а моя зелена сукня шаруділа й пахтіла. Подвійні двері відчинилися, і Генрих Тюдор, переможець Англії, новокоронований король, убивця мого щастя, увійшов до великої зали, що була на рівень нижче від мене.
Моїм першим відчуттям було відчуття полегкості; він був не зовсім таким, яким я сподівалася його побачити. Усі ці роки, коли ми знали, що існує претендент на трон, який чекає свого шансу вторгнутися в Англію, перетворили його на страховище, на велетенського звіра. Розповідали, що на полі битви під Босвортом його охороняв велетень, і його я теж уявляла велетнем, але чоловік, який увійшов до зали, був худий, тендітний і високий, віком років тридцяти. Його хода буда енергійною, але обличчя напруженим, волосся він мав брунатне, а очі вузькі й карі. Уперше я подумала про те, що жити у вигнанні, либонь, несолодко і не таке вже велике щастя потім завоювати своє королівство за допомогою зради, за допомогою ренегатів, які підтримали тебе в битві, і знати, що більшість країни не радіє твоєму успіху, а жінка, з якою ти мусиш одружитися, кохає іншого чоловіка, твого смертельного ворога й законного короля. Досі я думала про нього як про тріумфатора; але тепер побачила перед собою чоловіка, обтяженого неприродним поворотом долі, який гарячого серпневого дня здобув перемогу завдяки підлій зраді, досі непевного, чи Бог підтримує його. Я зупинилася на сходах, тримаючись руками за холодну мармурову балюстраду, і нахилилася, щоб роздивитися його. Його червонясто-брунатне волосся злегка поріділо на маківці. Я змогла це побачити зі свого вигідного пункту спостереження, коли він зняв капелюха і низько вклонився над рукою моєї матері, коли підійшов до неї й усміхнувся їй, але та усмішка була позбавлена теплоти. Вираз його обличчя був недовірливий, що зрозуміло, бо він прийшов у дім вельми непевного союзника. Іноді моя мати підтримувала його плани проти Ричарда, а іноді виступала проти нього. Вона послала свого сина Томаса Грея до його двору як прихильника, але потім відкликала його назад, запідозривши Генриха в убивстві сина, нашого принца. Я думаю, він ніколи не знав, друг вона йому чи ворог. Звичайно ж, він їй не довіряв. Либонь, не довіряв він і нам, лукавим принцесам. Він мусив боятися моєї нещирості, моєї невірності, що було найгірше.
Він поцілував кінчики пальців моєї матері так легенько, як тільки зміг, так ніби не чекав нічого, крім обману від неї, а може, й від усіх нас. Потім він випростався й простежив за її спрямованим угору поглядом і побачив мене я стояла вгорі над ним, на сходах.
Він зрозумів відразу, хто я така, і мій уклін підказав йому, що я впізнала в ньому чоловіка, з яким я повинна одружитися. Ми більше скидалися на двох чужинців, які домовляються про те, щоб разом здійснити незручну експедицію, аніж на закоханих, які вперше зустрілися. Лише чотири місяці тому я була коханкою його ворога й молилася тричі на день, благаючи Бога, щоб Тюдор зазнав поразки. Лише вчора він намагався зясувати, чи може відмовитися від заручин зі мною. Учора вночі мені приснилося, що він не існує, і я прокинулася з бажанням, щоб це був день напередодні Босвортської битви і щоб вторгнення в Англію закінчилося його поразкою та смертю. Але він переміг під Ботсвортом і тепер не може відмовитися від своєї присяги одружитися зі мною, а я не можу знехтувати обіцянку своєї матері, що я одружуся з ним.
Я повільно спускалася сходами, і ми пильно роздивлялися одне одного, так ніби намагалися збагнути суть давно уявлюваного ворога. Я переживала надзвичайне відчуття, спитавши себе, подобається він мені чи ні, але я муситиму одружитися з ним, народжувати його дітей і жити з ним до кінця свого життя. Я називатиму його своїм чоловіком, він буде моїм володарем, я буду його дружиною і його майном. Я не зможу визволитися з-під його влади до самої його смерті. З холодною стриманістю я подумала, чи проведу я решту свого життя, щодня бажаючи йому смерті.
Добридень, ваша величносте, спокійно сказала я, подолавши останні сходинки, і схилилася у реверансі, подавши йому руку.
Він нахилився, щоб поцілувати мої пальці, а тоді притягнув мене до себе й поцілував в одну щоку, а потім у другу, як придворний француз із витонченими манерами. Від нього приємно пахло чистотою, а в його волоссі я відчула пахощі зимової прохолоди. Він відступив на крок, і я побачила його карі насторожені очі й обережну усмішку.